Лікар, який має на Волині 20 «похресників»: «Оперував дитя, яке важило 700 грамів» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.02 € 33.32
Лікар, який має на Волині 20 «похресників»: «Оперував дитя, яке важило 700 грамів»

Маленьким волинянам Олександр Романюк допомагає із 2000 року.

Фото Володимира СЕЛЮКА.

Лікар, який має на Волині 20 «похресників»: «Оперував дитя, яке важило 700 грамів»

Минулого тижня у Волинському обласному територіальному медичному об’єднанні захисту материнства і дитинства рятували пацієнтку, яка поспішила з’явитися на світ 960-грамовою. На допомогу прибув із Київського центру дитячої кардіології та кардіохірургії професор Олександр Романюк, із яким упродовж 20 років тісно співпрацюють волинські лікарі. Цього разу хірургічне втручання проводили у стінах перинатального центру, який є найсучаснішим в Україні

Коли серденько — ​як горішок, хірург мусить бути ювеліром

Маленька Настуня не була найкрихітнішою передчасно народженою дитиною у практиці волинських неонатологів. Вони виходжували й іще меншеньких. В історії дівчинки значиться, що при появі на світ (а це було 12 січня) вона важила 960 грамів, а на час операції — ​1600 грамів. Однак у Настуні залишалася відкритою артеріальна протока, і цю ваду медикаментозно виправити не вдалося. Єдиний вихід у такій ситуації — ​операція.

— Чи був ризик? Він завжди існує, якщо береш у руки скальпель. А коли пацієнт уміщається на долоні, коли серденько — ​як горішок, а судинки такі тоненькі й прозорі, що найменша необережність може призвести до катастрофи, то хірург мусить бути ювеліром. Цього разу випадок дуже складний. Діаметр відкритої протоки був удвічі більший, ніж інших судин. У кардіохірургії не існує займенника «я», тут природніше звучить «ми». Отож оперували ми з досвідченими хірургами обласної дитячої лікарні Валентином Мартинюком та Володимиром Селюком. Знаю їх як справжніх професіоналів. А попереду ще велика робота неонатологів, лікарів, які виходжуватимуть нашу пацієнтку, — ​каже Олександр Миколайович.

До речі, познайомилися ми з відомим столичним кардіохірургом понад 10 років тому, коли в Луцьку боролася за життя унікальна новонароджена — ​530-грамова Юля Неділько. Їй допомагала ціла команда спеціалістів на чолі з нинішнім медичним директором перинатального центру Миколою Гнатівим. Те, що вони зробили, інакше як дивом назвати неможливо. У Юлі була така ж вада, як і у Настуні. І коли малесенька трохи зміцніла, її теж оперував Олександр Романюк. Нині Юля вже школярка.

Передчасно народжених малюків транспортувати не можна, їх навіть із одного відділення в інше переносити небезпечно. Тому хірургічні втручання необхідно проводити на місці.

— На Волинь я приїжджаю з 2000 року, консультували тут дітей із кардіологічними проблемами, потім надавали їм допомогу в Києві в нашому центрі. Але передчасно народжених малюків транспортувати не можна, їх навіть із одного відділення в інше переносити небезпечно. Тому хірургічні втручання необхідно проводити на місці. Маю на Волині понад 20 «похресників», яким довелося закривати Боталову протоку, ще приблизно 15 мали інші вади й патології серця. Найменше дитя, яке я оперував, важило 700 грамів. Сьогодні вперше працював у Волинському перинатальному центрі, тут настільки чудові умови, що у багатьох столичних клініках можуть позаздрити. Адже у Києві є лікарні з такими операційними, де здається, що поруч побачиш Пирогова, — ​жартує відомий кардіохірург.

Він — ​лауреат Державної премії в галузі медицини. До речі, як і його батько, уродженець Хмельниччини Микола Романюк, знаменитий хірург-ендокринолог, який робив унікальні операції на щитоподібній залозі. Продовжить лікарську династію і донька нашого співрозмовника, яка зараз є третьокурсницею медичного університету.

— Відмовляли, але не змогли вберегти, — ​усміхається Олександр Миколайович. — ​Гени взяли гору. Нині в українській медицині нелегкі часи, молодим лікарям важко реалізувати свої можливості. А от працівникам вашого перинатального пощастило, це заклад європейського рівня.

«Ранні пташенята» тут почуваються, як у маминому лоні

Площа перинатального центру, який діє у Луцьку 1,5 року, — 14 тис. 700 м кв. На його будівництво витрачено 228 млн гривень. Тут зосереджено найсучасніше обладнання вартістю понад 100 млн, передбачено комфортні умови для породіль і персоналу. Затишні палати, просторі холи. Реанімація, пологові зали оснащені «системою чистих приміщень», яка передбачає автономну вентиляцію повітря, що захищає маму та малюка від інфекцій.

— До складу медичного об’єднання входять, окрім перинатального центру, обласна дитяча лікарня і санаторій «Дачний». Це дає нам можливість забезпечити комплексну допомогу маленьким пацієнтам, починаючи з часу, коли їх мами виношують, й до повноліття. Маємо змогу брати на себе найважчі випадки, адже лікарі в нас кваліфіковані, володіють новітніми технологіями і мають у своєму розпорядженні необхідне обладнання. Налагодили тісну співпрацю зі столичними світилами медицини, які консультують, спільно з нашими хірургами оперують дітей, — ​розповідає генеральний директор Волинського обласного територіального медичного об’єднання захисту материнства і дитинства Ірина Горавська.

Читайте також: За останню доло 4 людини​.бу від ковіду на Волині помер.

— Я бачу, як багато зусиль докладають лікарі, аби допомогти нашій донечці. Молилася під операційною, щоб усе пройшло добре. Я не можу бути зараз разом із дитиною, але вже понад місяць щодня тут «чергую», бо вдома в селі залишатися мені не під силу. Зараз обоє з чоловіком переживаємо біля відділення інтенсивної терапії новонароджених. Настуня під апаратом штучної вентиляції легень, вона ще не відійшла після операції. Мрію, щоб якомога швидше дозволили її взяти на руки, щоб нас перевели у палату, — ​тремтить від хвилювання голос мами дівчинки, за яку сьогодні вболіває весь колектив закладу.

Біля маленької клопочуться медики на чолі із завідувачкою відділення Тетяною Матевою. Та й не тільки біля цієї пацієнтки. На жаль, до 10% пологів — ​передчасні (22–27 тижнів), і дітки з масою тіла менше кілограма тут мають шанс вижити й бути здоровими. «Ранні пташенята» у новітніх «інкубаторах» у реанімації під наглядом кваліфікованих лікарів і медсестер почуваються, як у маминому лоні.

— Саме завдяки можливостям високотехнологічної неонатальної допомоги ми виходжуємо немовлят, що з’явилися 600–900-грамовими, — ​пояснює медичний директор Микола Гнатів.

Ну а професор Романюк поспішає в обласну дитячу лікарню, де його чекають старшенькі діти, яких він має прийняти. Зізнається, що найприємніше зустрічати колишніх пацієнтів, яких оперував і які нині здорові. І маленьку Настуню, каже, хотів би побачити, як вона прийде з мамою за руку…


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.