Наш земляк грає у двох відомих у країні гуртах – «Тінь Сонця» та «Zgarda».
Як бандурист Влад Ваколюк із Любомля розпорядився президентською стипендією (Відео)
На початку року глава держави своїм Указом призначив грошову винагороду успішним молодим письменникам та митцям. У цьому списку є і наш земляк, студент та учасник двох музичних гуртів
«Усе дитинство співав у бабусі»
Владу Ваколюку 22 роки. Хлопець навчається в Національній музичній академії імені П. І. Чайковського, пишається, що він — бандурист, і знає: музика — то без перебільшень його життя. В інтерв’ю «Газеті Волинь» любомльчанин розповів, що найвищу насолоду відчуває саме під час концертів, і поділився історією зріднення з музикою:
— Із років чотирьох займаюся нею. Почав зі співу: ще в садку їздив на фестиваль в Ковель. В школі — учасник різних концертів. Мама, професійна бандуристка, вирішила більш продуктивно розвивати мої здібності. А мені подобалася бандура. Завжди! Коли ненька не бачила, то я часто розчохляв її інструмент, оглядав, торкався струн… Мені це дуже до вподоби було!
Отримані кошти витрачаю в основному на навчання: струни купував, ремонт провів своїй бандурі, купив сценічні костюми. Основні витрати — на інструмент!
Влад із захопленням згадує неймовірного педагога з Любомльської музичної школи Світлану Салуху: називає її «другою мамою» й підкреслює: саме вона зуміла закохати його в бандуру і допомогти зрозуміти, що то справа його життя. Інший складник його залюбленості в музичне мистецтво створила бабуся Ніна Калениківна із села Куснище, яка має надзвичайний музичний слух, працювала педагогом і знає «море» пісень. Усе дитинство, як каже Влад, він співав у бабусі. Любить разом поспівати й тепер.
Дякує і батькові, який хоч не пов’язаний з цим мистецтвом, однак завжди його розумів і підтримував, і сестричці, маленькій бандуристці… Загалом йому щастило на талановитих наставників. Він розповідає про викладачку Волинського училища культури й мистецтв Тетяну Ткач:
— Я ще не зустрічав людини, яка б так палко боролася за бандуру, за її визнання у світі… Багато хто бандуристів не поважає, вважає, що це фольковий інструмент і його можливості дуже обмежені.
«Грати перед публікою — це найсолодше відчуття…»
Сам Владислав Ваколюк сприймає свій музичний інструмент як шлях у незвіданий світ. Відпрацьовує досконалість своєї гри по 3 години й довше і саме у бандуру вкладає президентську стипендію, яка хоч не велика (2 тисячі 300 гривень), але для студента дуже помічна:
— Думаю, що мене обрали кандидатом на цю почесну відзнаку, бо завжди рухаюся. В різні періоди з різною швидкістю, але лише вперед. Я завжди намагався показати результати своїх напрацювань на конкурсах, концертах. Уже в академії заслужена артистка України, професор Людмила Коханська-Федорова, з якою мені теж пощастило, допомагає мені з виступами — щоб бандуру можна було представити в яскравому світлі. Тож і отримані кошти витрачаю в основному на навчання: струни купував, ремонт провів своїй бандурі, купив сценічні костюми. Основні витрати — на інструмент!
Влад Ваколюк, окрім навчання, грає у двох гуртах «Тінь Сонця» та «Zgarda». У кожному — своєрідна музика, важливий досвід і свої прихильники. Та найбільше хлопця з невеликого волинського містечка зворушує класика, тож ділиться, що хотів би навчитися передавати людям усі тонкощі зі світу цього мистецтва:
— Найбільше мені до вподоби саме академічна музика, класика у звичному розумінні. Не можу пояснити чому, але так є. Таких емоцій, які отримую під час сольного виконання творів, не переживав ще ніколи в житті! Чесно! Це і відчуття влади над емоціями інших: я бачу очі людей, які мене слухають, як вони проживають разом зі мною той твір чи пісню — і це найсолодший стан, який мене охоплює повністю… Це і якийсь екстаз, п’янкий і манливий, і смуток, що це скінченно. Заради такого варто грати й грати, а тоді вийти на сцену — і віддати всього себе!
Читайте також:Луцькій художній школі – 60: випускники різних років показали свої роботи (Фото)
