Пенсіонер з села Павловичі Локачинського району Анатолій Шишко звертається з листом до редакції: “Пишу до вас як до останньої інстанції. Більш як рік тому, 12 листопада я здав заготівельникам ТзОВ “Волиньм’ясо”, що в Нововолинську, бичка загальною вагою 484 кілограми. Мені сказали, що через деякий час одержу доплату за молодняк підвищеної вгодованості. Тільки в березні 2003 року я почув по радіо оголошення, щоб такі, як я, несли документи про здану худобу безпосередньо до Миколи Тимофійовича Усіка, головного державного інспектора. Він моє прізвище вніс в окремий список. Але грошей я не одержав. Так тривало до осені. У жовтні ходила до нього моя дружина Марія Федорівна — безрезультатно. Як зрозуміти, що мене Усік посилав взад-вперед, а гроші отримували інші здавачі? Куди дівалися належні мені майже 200 гривень?”. Відразу скажемо, що точну відповідь пенсіонерові міг би дати віце-прем’єр-міністр Іван Кириленко, а не головний державний інспектор по якості та формуванню ресурсів сільськогосподарської продукції Микола Усік. Хоча обіцянку високого посадовця виплатити гроші чули, кажуть, лише окремі наші керівники облдержадміністрації, а головний державний інспектор справді виступав по радіо і пропонував принести квитанції. До нього мають претензії, а не до урядовця. Річ в тім, що, як пояснив Микола Усік, надійшла вказівка з столиці, аби з 7 листопада 2002 року не приймати документи від селян на доплату за здану худобу підвищеної вагової кондиції, бо, мовляв, не виконується доходна частина бюджету. Словом, знайшли, як завжди, крайнього затурканого сільського Івана. Однак в лютому 2003 року Іван Кириленко пообіцяв відшукати для бідної Волині кошти. Миколу Усіка навіть наказом зобов’язали звернутися по радіо до здавачів, щоб нікого не забути. Таких невдах, які невчасно подбали про те, щоб держава мала м’ясо, у Локачинському районі виявилося 43 особи, серед них — пенсіонери, сільські голови, депутати районної ради... Думається, що й без підказки ці шановні представники села знають, куди їм слід звернутися за своїми грішми. В принципі до тих, кого вони годують. Олександр НАГОРНИЙ.
