«Отак їх і забрали: чоловік ніс кота, а жінка – дитину».
Чотирилапий… «тато». Історія на вечір
Малюка довго ніхто не забирав з пологового відділення. Таке, на жаль, буває. Відмовилися. А охочих забрати – немає. Тож малюк залишився там сам, тимчасово. Його поклали у вільне ліжечко
Але, як ви розумієте, йому це зовсім не сподобалося, і він кричав так, що аж вуха закладало. Кричав доти, доки раптом не замовк.
Перелякана медсестра, думаючи, що з малюком щось сталося, кинулася до нього – і застигла від несподіванки.
До нього тулилося велике сіре котище – місцевий улюбленець, напівлегендарний мешканець пологового. Тільки от гладити себе не дозволяв нікому, на руки не йшов ні за які пряники. Так, звісно, всі знали, що котам у пологовому відділенні не місце.
Але спробуй поясни це котові – та ще й усім, хто його потай годував.
Отак він і жив собі, незважаючи на заборони та грізні розпорядження: штатний «психотерапевт» для персоналу.
Медсестра спробувала прогнати кота з дитячого ліжечка, але малюк обхопив його рученятами і так заверещав, що збіглося все відділення.
Навіть завідувач – суворий і грізний – підійшов, пробурмотів щось сердите, але таки погладив сірого «татуся».
Так вони і лежали вдвох. Кіт відлучався по своїх котячих справах – перекусити десь чи подрімати, а малюк терпляче чекав його повернення.
Згодом знайшлися охочі всиновити хлопчика. Але, як виявилося, він категорично відмовлявся йти без свого чотирилапого «тата».
– Та він же йому хвоста смокче! – обурювалися потенційні усиновлювачі.
«Та він же йому хвоста смокче!» – обурювалися потенційні усиновлювачі.
– Смокче, – зітхали медсестри. – Але ж спробуй забрати – кричить, аж синіє...
Про історію дізналися й за межами лікарні. Приходили подивитися, сфотографуватися, приносили ласощі хвостатому «татусеві».
І знайшлася одна пара, яка давно казала, що готова взяти обох. Але кіт… не хотів.
І ви не повірите – малюка не віддали, доки кіт сам не погодився йти на руки до нових «батьків».
Отак їх і забрали: чоловік ніс кота, а жінка – дитину. Кожен отримав те, що хотів.
Кіт обійняв лапами чоловіка за шию і вмостив голову йому на плече. Медсестри дивилися на цю картину з подивом і сльозами. Суворий головлікар, який теж прийшов провести нову сім’ю, пробурчав:
– Гарні з них будуть батьки. Я вам точно кажу. Знаю таких. У мене вдома п’ятеро таких пухнастих негідників. Вони точно не помиляються у людях...
А тоді раптом схаменувся, що розчулився занадто, насупився й гримнув:
– І взагалі, чого витріщилися? Працювати треба, чорт забирай!
Олег БОНДАРЕНКО.
