Обереги «Батьківське серце» в Мар’янівці було вручено 41-й дитині загиблих Захисників.
У селищі на Волині 41-ій дитині загиблих Героїв вручили символічне «Батьківське серце»
Аби воно стало для них оберегом у житті
Минулого тижня в селищі Мар’янівка Луцького району громада велелюдно пом’янула загиблих на війні з росією земляків.
В.о. Мар’янівського селищного голови Володимир Борачок та його колеги, представник Першого відділу Луцького РТЦК та СП Віталій Гамлюк і президент військово-цивільної спілки «Бойове Братерство України» Павло Жебрівський та його побратими, які завітали на Волинь із Києва, зустрілися з родинами Героїв, щоб їхню світлу пам’ять засвідчити державними нагородами, унікальними оберегами і щирими словами вдячності та поваги.
«Ми зовсім не хотіли помирати…»
Знакова подія розпочалася панахидою на Алеї Слави, яку служили священники отці Віталій Куць, Андрій Андрусик, Сергій Лотоцький, а продовжилася в місцевому закладі культури.
Після скорботної хвилини мовчання Віталій Гамлюк і Володимир Борачок виголосили імена п’ятьох військовослужбовців, удостоєних орденів «За мужність» третього ступеня (посмертно). Цю державну нагороду за проявлений героїзм було урочисто передано дружинам і дітям Олександра Михальчука, Ігоря Байденка, Олександра Бичового, Миколи Лотоцького, Андрія Мисливчука. Бойові побратими Олександра Бичового адресували його родині відзнаку головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського.
Унікальні обереги для рідних Героїв у Мар’янівці. Фото: Валентини МАЦІЮК.
У 2024-му році «Бойове Братерство України» розпочало реалізацію проєкту «Батьківське серце», започаткувавши вручення кулонів власного дизайну дітям полеглих Захисників України.
… Із траурних портретів вони усміхалися молодими, вродливими. Їхню тугу на Небесах за своєю долею на землі знана на Волині волонтерка, фахівець із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Мар’янівської селищної ради Валентина Маціюк переповіла в авторському вірші, читати який неможливо без сліз.
«Я не один. Нас тут таких багато. Я не один, що в мами вкрав весну й сумним зробив найкраще в світі свято. Ми молодість змінили на війну.
Ми зовсім не хотіли помирати…» – ці зворушливі рядки стали своєрідним лейтмотивом незабутнього травневого дійства.
Медаль «За поранення» було вручено ветеранові війни Назарові Нарусевичу.
«… Це – оберіг, в якому живе любов»
Задум Валентини Маціюк запросити в Мар’янівку лідера Всеукраїнської спілки воїнів «Бойове Братерство України» Павла Жебрівського і спілчанофіцерів російсько-української війни припав до душі всьому колективу Мар’янівської селищної ради. Як відомо, в 2024-му році Братерство розпочало реалізацію проєкту «Батьківське серце», започаткувавши вручення кулонів власного дизайну дітям полеглих Захисників України. Тоді срібні сердечка, сяйво яких символізує татусеву любов та увагу українців до доль, обпалених війною, пан Жебрівський і його побратими офірували 2456 синам і донькам загиблих у всіх регіонах України.
Медаль «За поранення» було вручено ветеранові війни Назарові Нарусевичу.
У селах Мар’янівської округи війна відібрала батька в 41-ї дитини. Олені Лобур, доньці Миколи Дяченка, який загинув неподалік села Новомихайлівка на Донеччині, 25 травня виповниться 35 років, а Маргариточці – квітоньці Руслана Рябого, котрий поліг смертю хоробрих неподалік донецького села Красногорівка минулоріч у червні, виповниться лише три місяці через три дні.
Павло Жебрівський вважає: «Батьківське серце» – це не просто відзнака. Це – оберіг, у якому живе любов. Це тиха присутність тих, кого вже немає поруч, але хто назавжди залишився в серці дитини. Це нагадування нам усім: війна триває, свобода не дається дарма, і ми не маємо права забути тих, хто віддав життя за наше сьогодні. У кожному такому серці пам’ять, біль, сила й віра в Україну. Бо за кожним таким серцем – чиясь велика історія».
«… Я Ангелом служу тут, біля Бога»
Дійство в Мар’янівці запам’яталося всім. До його організації долучилися працівники відділів освіти та культури, очолювані Ольгою Лакиш та Оксаною Киричук, бібліотек громади, представниця яких Наталія Чосік була ведучою, директорка та вчитель Борочичевського ліцею Емілія Гороть та Павло Круль, освітяни Мар’янівського ліцею та їхні учні… Через газету «Волинь» ініціатори заходу адресують вдячність кожному, для кого немає чужої біди.
…А люди в залі не стримували сліз, проводжаючи на сцену оплесками заплаканих дружин, батьків Героїв, ще зовсім маленьких хлопчиків і дівчаток, не по роках дорослих підлітків. Якби не війна, мабуть, щастя бути татусями вже пізнали б 22-річний Іван Висоцький, 24-річний Іван Лагановський, 29-річні Яким Киричук та Андрій Мельничук, 39-річний Валентин Степко, 40-річний Юрій Шлапчук. Не сталося. Війна забирає найкращих.
«Я Ангелом служу тут біля Бога…» – знову торкається душі поетичний рядок Валентини Маціюк. В унісон йому організатори свята з невимовною тугою за вбитими мріями передали мамам Героїв символічних янголів із підписом: «Хоробрість – у серці, вірність – у діях, вічність – у пам’яті».
P.S. Цього дня в Нововолинську та у Мар’янівській громаді на Волині вручили 113 іменних кулонів дітям Героїв, які поклали своє життя за вільну Україну.
До сліз!
«Пробач, матусю, за пекучий біль…»
Пробач, матусю, за пекучий біль,
Що серце виїдає від розлуки...
Найменше я, ріднесенька, хотів,
Щоб ти терпіла ці пекельні муки...
Прости за передчасну сивину,
І за глибокі та дрібні морщини...
Прости, що залишив тебе одну ,
І чорну пов’язав тобі хустину.
Пробач, що не приніс тобі квітки,
Не привітав тебе сьогодні з святом...
І за твої такі сумні думки...
Я не один...нас тут таких багато...
Я не один, що в мами вкрав весну...
Й сумним зробив найкраще в світі свято...
Ми молодість змінили на війну…
Ми зовсім не хотіли помирати.
Матусенько, я вітром обійму...
Промінчиками ніжно притулюся...
Пташиним щебетом, що звеселя весну,
До тебе я, рідненька, озовуся.
Дощем торкнуся до твого чола,
Змішаюся з солоною сльозою...
Ріднесенька моя, ти не сама,
Я в тебе в серці, мамо, я з тобою...
Я зіркою світитиму на небі,
Яка вночі показує дорогу...
Ти лиш не плач...
Прошу тебе, не треба...
Я Ангелом служу тут, біля Бога...
До тебе завітаю я у сни,
Ми будемо з тобою розмовляти...
Матусенько, зі мною тут сини,
Які пішли країну визволяти...
Багато нас... і в кожного рида,
В сльозах згорьована
старенька сива мати...
А в кого зовсім-зовсім молода...
Й спустошена від втрати рідна хата...
Ми просим Бога зупинить війну,
І крилами від куль закриваєм...
Ми просим мамам повернуть весну...
Ми просимо... молим… ми благаєм...
Валентина МАЦІЮК.
Я Ангелом служу тут, біля Бога...
У боях за Україну полягли мужні сини Волині
Роман КЛИМЧУК – боєць із села Четвертня, що на Маневиччині;
Юрій САСАГА – боєць із селища Благодатне Володимирського району;
Дмитро ОЛІВКО – боєць із міста Володимира;
Сергій УЛЯНИЦЬКИЙ – боєць із села Носачевичі, що на Рожищенщині;
Павло ПЛИСЮК – боєць із села Лище Луцького району;
Максим ЄГОРОВ – боєць із міста Нововолинська;
Андрій МОРОЗ – боєць із села Поповичі Ковельського району;
Сергій КРАВЧЕНКО – боєць із міста Луцька;
Назарій ГНАТЮК – боєць із міста Луцька;
Юрій МАЛИХІН – боєць із міста Луцька;
Микола ВЕРЕМЧУК – боєць із міста Луцька;
Олексій КАПЛУН – боєць із міста Луцька;
Сергій ДЕМЧУК – боєць із села Кругель Ковельського району;
Любомир ДЯЧУК – боєць із селища Іваничі;
Віталій ГРЕСЬ – боєць родом із Рівненської області, проживав на Турійщині.
Читайте також: До полону нововолинець Іван Бочкарьов важив 87 кілограмів, після – 62.
