«Шашликів у Криму не буде. Що втримаємо, те наше»

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат від фракції «Європейська Солідарність», про зустріч путіна та Трампа на Алясці:

«Навіщо зустріч була путіну – це очевидно. Легітимізація воєнного злочинця і його банди, пожива на десятиріччя для пропагандистів, кривава червона доріжка і приниження США, які з почтом зустрічають серійного вбивцю і маніяка.

Навіщо зустріч була потрібна Трампу – не зрозуміло, бо очевидно, що тепер ЗМІ, опоненти, прості американці до кінця днів пригадуватимуть йому ту криваву доріжку (її путіну стелили американські солдати. – Ред.) після кожного нового бомбардування України і вбивств українців, які не зупиняться».

Арнольд ШВАРЦЕНЕГГЕР, актор, ексгубернатор Каліфорнії, про зустріч Трампа та путіна на Алясці:

«Президенте Трамп, це було ганебно! Ви стояли там як ганчірка, як зачарований хлопчик. Я весь час запитував себе: коли ви вже попросите в нього (путіна. – Ред.) автограф або зробите селфі разом із ним? Ви зрадили нашу розвідку, нашу судову систему і що найгірше – нашу країну. Ви – президент США, вам не можна так чинити. Що з вами?».

Із СПІЛЬНОЇ ЗАЯВИ лідерів Франції, Німеччини, Великої Британії, Польщі, Фінляндії та ЄС після переговорів Трампа та путіна:

«Ми чітко заявляємо, що Україні потрібні непохитні гарантії безпеки, щоб ефективно захищати свій суверенітет та територіальну цілісність. Ми вітаємо заяву президента Трампа про готовність США надати гарантії безпеки. Коаліція рішучих готова відіграти активну роль. На Збройні сили України або на її співпрацю з третіми країнами не повинні накладатися жодні обмеження. росія не може мати права вето на шлях України до ЄС та НАТО».

Ян ВАЛЕТОВ, письменник, про важкі рішення, які належить прийняти українському суспільству у війні:

«Коли я кажу про важкі рішення, які нас чекають, я не маю на увазі здачу Слов’янська і Краматорська з Костянтинівкою. Жодного разу. Я говорю про те, що нам доведеться змиритися з тим, що Південь для нас втрачено, що Крим для нас втрачено, і це питання нам зараз не вирішити. Ніяк. Його доведеться відкласти на потім. А на потім – це дуже невизначена штука. Шашликів у Криму не буде. Нам доведеться виходити з реалій на полі бою. Що втримаємо, те наше. Що не втримаємо...».

Андрій МАГЕРА, правник, про те, що чекає на Україну в разі поразки:

«У випадку, не дай Боже, нового поневолення... всіх українців буде оголошено росіянами. Найбільш національно свідомих відразу у різний спосіб знищать, іншу частину («екстремістів») відправлять у табори на сибір як безкоштовну робочу силу. А байдужу чоловічу частину населення («какая разніца») про всяк випадок і заради імперського спокою мобілізують у російську армію і утилізують на війні з Азербайджаном і Казахстаном. Українську мову, українську літературу, українську культуру буде закатано під асфальт, українські книжки – спалено.

Це – не лякалки. Це – та реальність, яка нас чекає, якщо Україна зазнає поразки. Якщо триватимуть напади на військових і їхнє майно, якщо корисні ідіоти розганятимуть ролики і картинки про ТЦК. Якщо люди стоятимуть осторонь і нічим не допомагатимуть фронту…».

Сергій ФУРСА, блогер, про основний суспільний інтерес України:

«Які країни успішні в світі? Ті, де діють закони. Де люди грають за правилами. Без цього успіх в принципі неможливий. Сильні інституції й верховенство права – необхідна умова для динамічного розвитку… Поки в Україні не грають за правилами, ми будемо бідні. Яскраві, самобутні, гостинні, героїчні. І ще ми добре співаємо. Але – бідні. Тому основний суспільний інтерес для України – це навчитись, нарешті, грати за правилами».

Віталій ЧЕПИНОГА, блогер, про план росії «Диверсійний шум» і протидію йому з боку України:

«Україна мала стати пеклом для українців. Місцем, яке треба негайно покинути. Теракти, теракти, теракти... Бомби, вибухи, тотальний терор… У всіх регіонах, у всіх містах, на всій території. Це ще страшніше, ніж ракетні обстріли. Постійний страх, тривога і розпач. путін, як кадебіст, знає, настільки ефективно працює страх. Він сам прийшов до влади на терактах проти власних громадян. Страх – це справді зброя масового ураження.

І тільки завдяки українським спецслужбам, диверсійні плани путіна були зламані. 80% терористичних місій росіян були провалені й викриті ще на ранніх етапах підготовки. Колись хтось про це має написати!».

Павло КАЗАРІН, журналіст, воїн ЗСУ, обурений тим, що цивільні часто знецінюють військових, які служать у тилу:

«Коли тил починає дорікати військовому, що він служить не там і не так – це викликає подив. Бо зазвичай це роблять ті, хто не хоче мобілізуватись навіть на тилові посади. Всі ті, хто «тримають економічний фронт», «корисніші в тилу» та «ненароджені для війни»… Дорікати військовому в тилу можуть лише ті, хто робить для перемоги більше, ніж він. А не ті, хто менше. Не плутайте!».

Юрій БУТУСОВ, журналіст, воїн ЗСУ, вважає, що нема жодних ознак закінчення війни:

«Ворог наступає по всьому фронту, докладає усіх зусиль, щоб військовим шляхом виконати свої завдання, захопити Запоріжжя, захопити Донбас. І ніяких ознак миру на війні нема взагалі. А ці перемовини можуть вестися нескінченно. І ці умови, які путін зараз озвучив, він і раніше озвучував. Взагалі нічого нового в російської позиції нема. Нічого нового нема в позиції наших американських союзників».

Валерій ПЕКАР, публіцист, про найважливіше:

«Що важливого варто знати після переговорів на Алясці? Нічого, як і передбачалося. Ключові події відбуваються не на Алясці, а – на Сході України».