Сидор Антонюк («Кузьменко») керував боївкою на Ратнівщині в 1949 – 1950 роках.
Як Павло Ковальчук на псевдо «Побій» перехитрив чекістів на Волині
У постанові на арешт Павла Неофітовича КОВАЛЬЧУКА, 1907 р. н., уродженця і жителя хутора Косиці Кортеліської сільради вказано, що він – українець, походить із селян-середняків, безпартійний, сімейний, військовозобов’язаний, має освіту 3 класи
«Ковальчук П. Н. восени 1949 року встановив злочинний зв’язок з учасниками банди ОУН – «Зоренко», а пізніше – з «Кузьменко». Ними він завербований під псевдонімом «Побій», писав бандитам розвідувальні інформації та про радянсько-партійний актив. 3 грудня 1949-го по його інформації був убитий бандитами ОУН колгоспник – активіст села Кортиліси – Тричук Степан Васильович. Крім того, Ковальчук П. Н. за завданням бандитів займався залученням молоді в банду ОУН. Злочинна діяльність Ковальчука П. Н. підтверджується: актом експертизи № 99, свідченням Ліхвана А. М. і власним зізнанням. На підставі викладеного Ковальчука П. Н. арештувати і обшукати».
В анкеті арештованого записано, що Ковальчук працював лісником у Кортеліському лісництві. Дружина – Ковальчук Федора Андріївна, діти – син Василь і дочка Марія. Сім’я 9 травня 1950-го виселена у віддалені райони СРСР.
Під час допиту начальником Ратнівського райвідділу МГБ майором Мінєєвим і оперуповноваженим Русняком, Ковальчук розповів, що працює в Кортеліському лісництві з травня 1946-го. З повстанцями бачився два рази. Перший раз зустріч організував лісник із Височного Федір Краєвський у жовтні 1949 року в лісі за кілометр від хутора Рябино.
Федір Краєвський був знайомий із ним уже давно. З Ковальчуком розмовляли двоє приблизно годину часу, читали йому націоналістичні листівки і говорили, щоб не підкорявся законам радянської влади та щоб усіляко їм допомагав. Потім «Зоренко» відкликав убік Краєвського і з ним шептався ще хвилин 30. Націоналістичні листівки Павлові читав «Кузьменко», кличку якого він дізнався пізніше. Відтоді Ковальчук писав інформації для повстанців і передавав їх через товариша:
«Мене завербував Краєвський Федір Никонович і дав мені кличку «Побій». Цією кличкою я підписував інформації».
«Мене завербував Краєвський Федір Никонович і дав мені кличку «Побій». Цією кличкою я підписував інформації».
Ковальчук не випадково в усьому звинувачував свого колегу, адже Федір Краєвський, житель хутора Береза Височненської сільради, 7 листопада 1949 року був убитий односельцями під час бійки на весіллі і спростувати вже нічого не міг. Як свідчать документи справи, слідкувати за Павлом Ковальчуком чекісти почали ще задовго до його арешту.
«ЦІЛКОМ ТАЄМНО»
2 лютого 1950 р. Літер «А». Екз. № 2
Начальнику 5-го відділу УМГБ Вол. Обл. тов. Алєксандрову м. Луцьк
Надсилаю 3 інформації інформатора «Побій», вилучені у вбитих бандитів банди «Зоренка», ліквідованих 23. 12. 1949 р. – рукописи Ковальчука Павла Неофітовича для встановлення через графічну експертизу достовірність почерку.
Одночасно прошу графічну експертизу провести як можна швидше в зв’язку з тим, що Ковальчук П. Н. намічений для вербовки, для підведення банди «Кузьменка» під оперативний удар. Додаток на 24 листах.
Начальник Ратнівського РО МГБ майор Мінєєв».
Серед інформацій, які відправили на експертизу, був список кортеліських активістів і характеристика на Степана Тричука у якій написано, що він народився у 1906 році в селі Кортеліси, неграмотний, українець, походить із бідняків. У 1946-му взяв гвинтівку і ходив по лісах, шукав повстанців…
Ця інформація про Тричука підтверджується довідкою Ратнівського райвідділу МГБ:
«3 грудня 1949 року бандитами ОУН із банди «Зоренка» був убитий житель хутора Тепенець Кортиліської сільради Тричук Степан Васильович. Тричук С. В. з 1944 по 1948 роки був бійцем винищувального батальйону
Ратнівського райвідділу МВС, брав активну участь у боротьбі з бандами ОУН. На початку 1948 року Тричук С. В. у числі перших жителів Кортиліської сільради вступив у колгосп і був активним колгоспником.
Нач. Ратнівського РО МГБ майор Мінєєв».
Через місяць надійшли результати графологічної експертизи з Рівного, які підтвердили, що інформації писав Павло Ковальчук.
Водночас цікаві факти ратнівським чекістам повідомив під час допиту Андрій Ліхван – відомий партизан, а пізніше – голова Кортеліської сільради і командир винищувального загону. За продаж двох пудів колгоспної гречки на нього відкрили кримінальну справу і викликали в суд. Але він у Ратне не поїхав, а почав ховатися в лісі. Вийшов із повинною після публікації наказу МГБ про амністію всім нелегалам, які добровільно складуть зброю і звернуться до органів влади.
«Перебуваючи на нелегальному становищі з 10 жовтня 1949 р. по 15 січня 1950 р., я дізнався, що зв’язок із бандитами ОУН має Ковальчук Павло Неофітович – колишній житель хутора Косиці Кортиліської сільради, він працював лісником і пізніше об’їждчиком у Кортиліському лісництві. В даний час, із 26 квітня 1950-го, він перейшов на нелегальне становище, де знаходиться і в даний час. Наприкінці 1949 року я два рази був у хаті Ковальчука і він пропонував мені приєднатися до банди ОУН. Ковальчук обіцяв мені видати зброю, чоботи і одяг… Обидва рази під час розмов була присутня сім’я Павла Ковальчука і лісник – Корнило Омелянчук, який жив у його будинку.
Омелянчук родом із села Млинове, але влітку 1949-го його жінку, сина і дочку судили за крадіжку колгоспного хліба, а він з того часу перейшов жити до Ковальчука П. Н. і живе з його сестрою Наталією».
Омелянчук підтвердив, що він жив у будинку Павла Ковальчука з його сестрою і два рази бачив там Андрія Ліхвана, коли той перебував на нелегальному становищі. Одного разу він приніс пляшку горілки, і, коли горілку випили, Ліхван почав кричати і погрожувати великим ножем. Мовляв, якщо ти про мене комусь скажеш, то я тебе заріжу. З Ковальчуком вони розмовляли на вулиці і про що – він не чув.
Наступний розвиток подій висвітлено у довідці райвідділу МГБ:
«На підставі графологічної експертизи, Ковальчук П. Н. був таємно затриманий і викритий в тому, що є інформатором банди ОУН під псевдонімом «Побій». Після цього Ковальчук П. Н. був завербований в агентурно-інформаційну сітку під кличкою «Луг». Ковальчук П. Н. був завербований з метою підведення банди «Кузьменка» під оперативний удар, на що Ковальчук дав свою згоду. З 5 по 23 квітня 1950 року з Ковальчуком було проведено чотири явки, але на цих зустрічах він ніяких матеріалів по банді «Кузьменка» не дав. 27 і 29 квітня на контрольну явку він не з’явився і перейшов на нелегальне становище. 9 травня 1950-го сім’я Ковальчука П. Н. (жінка, сестра, син і дочка), як сім’я зв’язкового банди ОУН, була виселена у віддалені області СРСР.
Дізнавшись про це, Ковальчук 18 травня прийшов на Ковельський пересильний пункт і заявив начальнику пункту, що його сім’я виселена і знаходиться на пересильному пункті. Його самого під час виселення не було вдома і тому він просить прийняти його на пункт і з’єднати з сім’єю для відправки на місце заслання. По дорозі в Ковель у Ратному Ковальчук вкинув листа на ім’я оперуповноваженого райвідділу МГБ, в якому написав, що перебуває зараз на нелегальному становищі, але завдання, яке йому дали під час вербовки, буде виконувати. Зв’язок із райвідділом МГБ буде підтримувати через листування. Цей лист Ковальчук написав, щоб відволікти від себе увагу і отримати можливість виїхати разом із сім’єю на місце заслання.
4 червня 1950-го захоплений бандит «Тополя» із банди «Кузьменко» на допиті сказав, що повстанці дали Ковальчуку російський карабін вже після виселення його сім’ї для здійснення теракту над одним із активістів села, а потім планували прийняти його в склад боївки. 2 червня 1950 року Ковальчук був затриманий на Ковельському пересильному пункті, а 22 червня заарештований.
Нач. Ратнівського РО МГБ майор Мінєєв».
Хоча Павло Ковальчук і обманув чекістів, вже 8 липня 1950-го оперуповноважений Русняк приймає рішення звільнити його з тюрми та використати повторно в якості агента.
8 липня 1950-го оперуповноважений Русняк приймає рішення звільнити його з тюрми та використати повторно в якості агента.
Очевидно, це пояснюється тим, що в ті часи дуже мало людей погоджувалися працювати на органи. Тому для чекістів навіть пасивний агент був корисний, хоча б для виконання плану з оперативної роботи.
«У зв’язку з виниклою оперативною необхідністю використання Ковальчука П. Н. для розкладання банди ОУН «Кузьменка» і виведення його з повинною – ПОСТАНОВИВ: Слідчу справу № 5859 припинити, Ковальчука П. Н. з-під варти звільнити».
Нема жодних доказів, що Павло виконав поставлене завдання. Ймовірно, «Кузьменко» взагалі з ним не зустрічався, оскільки не міг йому довіряти. Зате Ковальчук скористався статусом агента МГБ, щоб повернути з пересильного пункту свою сім’ю і разом із нею виїхати на постійне проживання… у Брест.
P.S.
Боївка Сидора Антонюка («Кузьменка») діяла на території Ратнівського району в 1949 – 1950 роках. Нині виповнюється 75 літ від часу, коли, в результаті кількох спецоперацій МГБ, повстанська група була знищена.
«Акт про знищення боївки «Кузьменка»
31 травня 1950 р. м. Ратне
30 травня 1950 року в 20:00 в РО МГБ прийшло донесення про те, що в лісовому масиві під селом Конище Комарівської сільради знаходиться банда «Кузьменко» в кількості 3 чол. По цьому сигналу, до місця знаходження банди для її ліквідації був висланий військовий наряд в кількості 8 чол. на чолі з командиром взводу ст. лейтенантом Мєльніковим. Від РО МГБ виїхали офіцери Мінєєв, Блінов і Сімонов. Під час прочісування лісового масиву під с. Конище (урочище Крушино) оперативно-військовою групою був захоплений живим в 22:00 год. учасник банди «Кузьменко» бандит «Тополя» – Тарасюк П. О., який на допиті повідомив, що 2 бандити – «Кузьменко» і «Мирон» пішли у невідомому напрямку, а два легальних бандити – Грицюк Григорій і Терещук Василь знаходяться в будинку банд-пособника Харламповича Павла Семеновича… Також бандит «Тополя» повідомив, що в болоті за 200 м від х. Липово Гірниківської сільради переховується поранений бандит «Стьопа» - Ганіч Микола Іванович. На основі цих даних наша група вийшла до місцезнаходження пораненого бандита». В 10 год. ранку 31 травня 1950 р. оперативно-військовою групою було виявлено місцезнаходження «Стьопи». З ним разом виявився «Мирон». На підході бандити обстріляли оперативно-військову групу і під час перестрілки обидва бандити «Стьопа» і «Мирон» були вбиті».
6 червня оперативна група виявила ще одного повстанця – «Старого», який відмовився здаватися і був убитий. У загиблих повстанців було вилучено зброю: три гвинтівки іноземного зразка, автомат, два пістолети, дві гранати і оунівські документи.
11 жовтня 1950 року в селі Броди агент МГБ «Ільїн» застрелив Сидора Антонюка з пістолета, коли той прийшов до нього за продуктами.
Микола МИХАЛЕВИЧ, завідувач Кортеліського історичного музею.
Зараз також читають: Як на Волині чекісти отруїли повстанців із боївки «Кузьменка».
