Прочитав у 66-му номері «Волині» за 18 червня статтю Володимира Лиса «Пам’ять про війну об’єднує чи роз’єднує?» і трохи здивувався
Прочитав у 66-му номері «Волині» за 18 червня статтю Володимира Лиса «Пам’ять про війну об’єднує чи роз’єднує?» і трохи здивувався
Микола ПУШКАР, пенсіонер, ветеран війни
У ній ні слова не сказано про “РОА”, тобто власовську армію. Ту саму, яка воювала на боці гітлерівців і передала теперішній Росії і орла-каліку (на дві голови), і “триколор” власовської армії, яка часто орудувала на Волині під виглядом “бандер”. Улітку 1943 року, коли виганяли із села підводи звозити снопи з поля поляків, які залишили усе і укріпилися на Пшебражі, то це не були німці, не були повстанці, то були власовці. Мій батько (ми жили тоді на хуторі) на півгодини запізнився, то йому за роботу “заплатили” шомполом по спині і по всьому тілу. Сучасні політики, і не тільки, такі й подібні випадки приписують УПА, а РОА і не згадують. Не чинила такого УПА. Селяни ще тоді терпіли і від поляків, і від партизан, і від німців, і від РОА, яку озброїли і одягли німці. Мені 86-й рік, отож усе те було на моїй пам’яті. с. Домашів Ківерцівського району.
