Дуже люблю казку про дванадцять місяців. Якщо чесно, дотепер десь у найвіддаленішому закутку підсвідомості живе іскорка віри, що в лісі, в якому я ще не була, є галявина, де біля гарячої ватри сидять дванадцять красенів, готових виконати сирітське бажання...
Дуже люблю казку про дванадцять місяців. Якщо чесно, дотепер десь у найвіддаленішому закутку підсвідомості живе іскорка віри, що в лісі, в якому я ще не була, є галявина, де біля гарячої ватри сидять дванадцять красенів, готових виконати сирітське бажання.
Втім, для нинішнього покоління дітлахів казка може видатися застарілою. Велике діло — суниці у лютому чи проліски у серпні! Нині у супермаркеті можна купити все і в будь-яку пору. Та й на бабусиній грядці чи в саду є ремонтантні сорти суниці, полуниці, малини, які тішать врожаєм до заморозків. У нашому дитинстві такого не було. Найвишуканіші ласощі — дідусеві яблука, видлубані з сіна, перемерзлі ягідки терну, зібрані дорогою до школи, і кілька мандаринок на Новий рік, якщо пощастить. Згадувала про це, збираючи минулої неділі малину, яка цьогоріч порадувала небувалим урожаєм. Якщо не буде заморозків, родитиме ще й після Покрови. Але справжній сюрприз «від дванадцяти місяців» чекав у квітнику, де напередодні свята гордо розквітнув… ірис бородатий — світло-бузкова серединка і така ж облямівка кремових гофрованих пелюстин (на фото). Пора їх квітування — червень — початок липня. А тут — пік осені й заморозки вже були! Що спонукало його зацвісти вдруге? Коли везла його до Луцька, щоб показати колегам, серед сотень байдужих поглядів зустріла кілька зацікавлених. Подумалось: потенційні читачі «Квіткової підкови». А одна жінка зачудовано вигукнула: «Ой, ірис!». Воістину рідна душа!