Перемогли, бо сильні духом…
Перестала називати людей з обмеженими фізичними можливостями інвалідами відтоді, коли ближче познайомилася з сім’єю Валентини та Івана Міньковських — подружньої пари з Нововолинська. Вони наперекір невтішному вироку долі (пересуваються з допомогою милиць) зуміли виростити та виховати двох діток, утвердитися як підприємці
Алла ЛІСОВА,
редактор відділу економіки газети «Волинь-нова»
Міньковські змогли не тільки забезпечити матеріально себе (виготовляли вази й квіти зі шпону та шкіри), а й підтримують тих, хто перебуває в кризовому становищі. Окрім цього, незважаючи на великі проблеми з опорно–руховим апаратом і зовсім маленький ріст, Валентина розгорнула велику громадську роботу: була депутатом міської ради, створила організацію для неповносправних громадян «Журавушка», члени якої спілкуються, обмінюються досвідом, працюють і відпочивають. Саме вона допомагає вирішувати питання, які найбільше турбують цю категорію людей. Про незвичайну родину з Нововолинська писала наша газета, вони були героями популярних передач на багатьох телеканалах.
Потім я відкрила для себе Ларису Шиманську — маленьку білявку на дитячому велосипеді, неперевершену оптимістку, яка багато подорожує. Останній раз зустріла її з диво–сувенірами, виготовленими вручну на виставці під час Європейських днів добросусідства в селі Кречів Іваничівського району. А скільки енергії, вболівання за тих, кого хвороба прикувала до ліжка, й усіх, хто потрапив у складні життєві обставини, можна спостерігати в діях Віктора Ковалевського, який сам страждає від важкої недуги. Їхні стосунки з дружиною Альоною, яка не може самостійно пересуватися, — це приклад справжніх почуттів. Пригадую, які позитивні емоції викликало інтерв’ю з нашим земляком, уродженцем села Біличі Іваничівського району, дворазовим срібним призером попередніх Паралімпійських ігор, заслуженим майстром спорту з біатлону та лижних гонок Юрієм Костюком.
А цими днями ми переживаємо справжній тріумф за перемоги наших спортсменів — паралімпійців у Ріо-де-Жанейро. Минулої суботи українська команда завершила участь у XV Паралімпіаді, завоювавши 117 медалей: 41 золоту, 37 срібних і 39 бронзових. Цей результат є найкращим в історії української команди. Гордимося, що у складі збірної з футболу, яка виграла золото в Ріо, був майстер спорту міжнародного класу ковельчанин Віталій Романчук. Висококласні виступи українських паралімпійців — це реальний виклик здоровим спортсменам, які на Олімпіаді виглядали безлико.
Третє почесне місце паралімпійців ще раз підтверджує, що головним і визначальним в людині є воля. Непереборне прагнення чогось досягнути допомагає реалізовувати свій потенціал, а сила духу перемагає будь–які негаразди. Хоч які великі сподівання не покладали б ми на владу, гроші, сучасні технології, в екстремальних ситуаціях досягає мети і вистоює той, хто сильніший духом.
Люди із обмеженими можливостями мають право на повноцінне життя. І якщо держава не здатна забезпечити їм умови, за яких можна почуватися благополучно, комфортно й гідно, то наш моральний обов’язок — підтримати таких людей, проявити увагу і турботу. Адже кожному з нас вони дають головний урок: попри все, треба тішитися кожним прожитим днем, вміти дарувати добро і любов тим, хто цього потребує.
