Коли Володимир Януль прийшов на свій город садити картоплю, то виявилось, що громадянин США Слива уже посадив там... сосни
«Господаря велено гнати в шию...” Так називалася замітка в “Кловні” (“Волинь” за 18 травня ц. р.), в якій оповідалося, як незаконно було прийнято рішення Підгайцівської сільради Луцького району про вилучення городу, котрим протягом десяти років користувався господар Володимир Януль. Сільський голова Віталій Семенюк пояснив, що Януль на вилучення земельної ділянки дав згоду... усно. Так би мовити, подарував землю панові Сливі, який мешкає нині в Америці. Щоправда, як розповів Януль, коли він навідався до двоповерхового особняка, щоб дізнатися, чому на його городі по розкиданому гною було посаджено сосни, то якийсь доглядач сказав: “Хазяїн сказав гнати всіх в шию”. Земля ж бо приватизована. Нещодавно в редакцію навідався Володимир Януль, котрий нині безробітний, доглядає хворого батька-фронтовика в Цумані. Ми вирішили, що він приніс подяку за те, що винесли його справу на суд громадськості і земля, нарешті, повернута її законному власникові. Та з’ясувалося, що Володимир Януль приніс нову скаргу, оскільки й тепер картоплі не матиме і перспективи не видно, що колись її посадить. Ось що він пише в редакцію “Волині”: “Кричуще беззаконня продовжується. Як я вже писав, незаконний власник, громадянин США Петро Анатолійович Слива загорав гній на моїй ділянці землі і посадив на ній звичайні сосни, які, до речі, всі всохли. З обласної прокуратури я отримав підтвердження, що “... Підгайцівською сільською радою у Вас незаконно вилучено земельну ділянку, оскільки Ви як законний землекористувач із будь-якою заявою до сільської ради не звертались і згоди на вилучення даної земельної ділянки не давали. З метою поновлення Ваших прав прокурором Луцького району подано до Луцького міськрайонного суду позов про визнання недійсним у цій частині рішень Підгайцівської сільської ради...”. Чотири рази я вже ходив у суд, однак засідання не відбулися не з моєї вини. Нарешті на судовому засіданні суддя пан Костюкевич сказав, що без протилежної сторони це питання не вирішити. Я повідомив високий суд, що в Луцьку мешкає рідний брат-підприємець пана Сливи, який, можливо, захоче відстояти його інтереси. Було обіцяно, що буде запрошено його в суд. Однак брат не прибув (для чого це йому?) і суд погодився з думкою адвоката, що слід викликати з США пана Сливу П. А. і аж тоді приймати рішення. Цікаво, що зі мною вчинили так, наче з якимось бидлом, ніхто не радився, за мене все вирішили, я поніс великі матеріальні і моральні збитки. Хто мені їх відшкодує? Сільський голова Віталій Семенюк? Відомо, скільки коштує земля біля обласного центру і хто її отримує. По-перше, не думаю, що американець кине свої справи і негайно прилетить в Луцьк, щоб помчати в суд. По-друге, навряд чи в цьому зацікавлений пан сільський голова, аби негайно дати знати американцеві, як його чекають в суді. Пан Слива може роками навідуватися до свого особняка і садити нові сосни на ділянці землі, яку приватизував з дозволу сільради, і не з’являтися в суд. То чому не притягнуть до відповідальності сільського голову Віталія Семенюка, землевпорядника, всіх причетних до цієї афери посадовців? Не обов’язково чекати американця, щоб навести порядок”. Олександр НАГОРНИЙ.
