Дружини Богдана Хмельницького

З юною Ганною Хмельницький одружився після повернення з турецького полону. Було це, скоріш за все, в 1625 році, Ганні на той час виповнилося 17 чи 18 літ (точної інформації, на жаль, не збереглося). Саме вона народила йому всіх його шістьох дітей (за іншими даними – навіть 7 чи 9), серед яких – майбутній гетьман Юрій та славетний воїн Тиміш. Але серйозно захворівши, в 1647 році жінка померла, не дочекавшись початку історичного сходження Богдана Хмельницького на верхівку влади в козацькій Україні.

Польща остаточно перетворилася для Хмельницького на країну, проти якої треба боротися, – тепер ще й через бажання особистої помсти нахабному поляку, який відібрав кохану.

Друга дружина – Олена (Гелена) Чаплинська. За однією версією, це шляхетна католичка, полька за походженням, за іншою – українка Мотрона (Мотря) з православної брацлавської родини. Так чи інакше, але вона мала значний вплив на долю не лише самого гетьмана, а й нашої країни загалом. Кажуть, що стосунки між Богданом та Оленою, яка працювала в його будинку у Суботові, зав’язалися ще за життя першої дружини Хмельницького, а після її смерті фактично переросли у громадянський шлюб. Тож, коли в 1647 році сусід–шляхтич Даніель Чаплинські пограбував маєток Богдана і силоміць вивіз його коханку, він став для
нього ворогом №1. А Польща остаточно перетворилася для Хмельницького на країну, проти якої треба боротися, – тепер ще й через бажання особистої помсти одному нахабному поляку.
Олена після викрадення – чи то полюбовно, чи з примусу – навіть стала дружиною Чаплинського, взявши його прізвище та начебто прийнявши і католицьку віру. Бій із Чаплинським за право володіння Суботовом Богдан програв, не отримавши допомоги ані від коронного гетьмана, ані від короля Польщі, ще й за підозру в підготовці повстання опинився у в’язниці. Але битву за Олену–Мотрону таки виграв.
Спочатку саме вона допомогла йому вийти з неволі, а потім після втечі Богдана до Запоріжжя та тріумфального повернення уже в якості ватажка Національної визвольної війни стала його законною дружиною. Наприкінці 1648 року в Києві єрусалимський патріарх Паїсій повінчав гетьмана з цією жінкою. Кажуть, церемонія була заочною, бо дружина Богдана Хмельницького перебувала в цей час у Чигирині.
Але «казка» тривала недовго. Уже в 1651–му за відсутності гетьмана в маєтку Олену стратили на шибениці. Ініціатором цього став чи то син Хмельницького Тиміш, чи козацька старшина. Достеменно не відомо, за що саме: чи за крадіжку гетьманських скарбів та наміри отруїти гетьмана, чи за зраду Богдану з колишнім чоловіком Чаплинським або навіть із простим «ключником».
Третьою супутницею великого гетьмана стала вже немолода, але мудра Ганна Золотаренко. Походила вона начебто з корсуньської родини золотарів–ювелірів і на момент шлюбу з гетьманом звалася «полковничихою»: була сестрою відомих козацьких полковників і вдовою загиблого у бою полковника.
Урочиста весільна церемонія проходила у Корсуні наприкінці липня — на початку серпня 1651 року. Увійшовши в дім Хмельницьких, Ганна відразу зуміла вибудувати хороші стосунки як із дітьми Богдана, так і з його близьким оточенням та козацькою старшиною. Це допомогло їй навести такий лад у гетьманському дворі, якого там ніколи не було.
На думку істориків, саме вона зцементувала молоду українську державу, припинивши чвари між козацькими родами та налагодивши управління господарством і фінансами Гетьманату. Богдан у свою чергу кохав, поважав дружину, довіряв їй, всиновив усіх її дітей (вони повноправно увійшли до родини та отримали прізвище Хмельницького).
Кажуть, саме з Ганною великий гетьман нарешті відчув себе щасливим. Але життя Богдана Хмельницького підходило до свого завершення, і 1657 року його дружина залишилася жити в Суботові вже одна, а в 1671–му, прийнявши постриг, під ім’ям Анастасії перебралася до Печерського монастиря, де і померла.