Сергій Григорович не украв, не «віджав», а мізками заробив свої мільйони

Сьогодні, у свої 39 років, Сергій згадує, що все розпочалося у п’ятому класі із поїздки до Франції завдяки програмі шкільного обміну:

— Там я побачив, що на відміну від нашого чорно–білого Києва зразка 1980–х існує красиве життя з «МакДональдсами», Єлісейськими полями, «Пежо». І вирішив стати багатим. Але саме тут — ​в Україні!

Із Франції він привіз комп’ютерну гру, яку здавав в «оренду» однокласникам, і таким чином заробляв свої перші гроші. А з шостого класу уже почав торгувати на ринку комп’ютерними іграми та різними радіоелектронними товарами.
У 16 літ створив власну компанію. Не вишукував хитромудрих назв — ​записав латиницею перші літери зі свого імені, прізвища та по батькові. Отак і вийшла абревіатура, відома тепер найбільшим комп’ютерним ігровим виробникам: GSC (Grigorovich Sergiy Constantinovich) Game World.

Спочатку компанія перекладала іноземні ігри російською мовою і робила модифікації вже існуючих віртуальних розваг. Але це не приносило великих прибутків.

— Тут я згадав принцип: якщо хочеш чимось займатися, але не знаєш чим, подивись, що роблять інші, і відкинь це, — ​розповідає Сергій про те, як у нього перемогло прагнення створити щось унікальне. Так з’явилися «Козаки». Гра, яка зробила його багатим, а компанію — ​відомим у світі брендом.

Я згадав принцип: якщо хочеш чимось займатися, але не знаєш чим, подивись на те, що роблять інші, і не займайся цим.

Версію перших «Козаків. Європейські війни» показали публіці в 1999 році. Гра підкорювала привабливою атмосферою, антуражем ХVІІ–ХVІІІ століть і відмінним ігровим процесом. До неї почали придивлятися видавці. Суть була простою та інтуїтивно зрозумілою: необхідно добувати ресурси, розвивати місто, війська, боротися із суперниками.

Одразу після успіху першої частини, продажі якої сягнули більше 2 мільйонів копій, закономірно вийшли «Козаки II: Наполеонівські війни». Тут ішлося про кампанії Наполеона на межі ХVІІІ–ХІХ століть. Кількість ігрових націй зросла до шести. Тактична складова другої частини стала набагато глибшою, а технічна зробила крок вперед. Проте багато фанів нарікали, що у продовженні — ​мало спільного з оригіналом.

У 2011–му Сергій Григорович оголосив, що йде з компанії. Ширилися чутки про скасування багатьох проектів і навіть закриття студії. Але у 2014–му GSC відновила роботу і через кілька місяців анонсувала «Козаків ІІІ».

Як і заявляли, гру значно оновили у візуальному плані. Сюжет переробили, а в списку основних доступних країн у режимі «Кампанія» з’явилася Пруссія. Ігровий процес загалом зостався тим самим. Інтерес до «Козаків» і досі залишається стабільно високим. Спеціалісти стверджують, що гра може скласти конкуренцію західним аналогам і затягнути надовго. Жартують, що сідаєш пограти ввечері на годинку, а встаєш за тиждень з чубом на голові і шаблею в руці.
Ще одним надуспішним проектом компанії стала гра «S. T. A. L. K. E. R.: Тінь Чорнобиля» (2007 рік), яка здобула культовий статус і стала справжнім фінансовим феноменом українського ігрового бізнесу, тираж продажів — ​більше 2 мільйонів екземплярів.

Незважаючи на колосальний фінансовий успіх обох проектів, Сергій рідко носить дорогі костюми, віддаючи перевагу джинсам, до всіх колег звертається на «ти», а по офісу пересувається на роликах. «Це заощаджує час», — ​пояснює він. Підлеглі вже давно нічому не дивуються. Тим паче, що це не найнезвичніший вид його транспорту. Свого часу він пересувався офісом на «швидкісному» (як він сам жартує) інвалідному візку: беручи участь у мотогонках, Григорович зламав ногу, але й далі керував компанією.

До речі

«Біль моєї Батьківщини – мій біль»

З відмови Сергія ГРИГОРОВИЧА приїхати на форум ІТ у Санкт-Петербург і виступити перед місцевими студентами:

«Здрастуйте! Я із задоволенням спілкуюся, проводжу форуми і бачу сенс як для себе, так і для молоді. Але я громадянин України, а з Російською Федерацією у нас війна. Усвідомлюю, що в сучасному світі колабораціонізм – норма, а стосунки між людьми вищі, ніж політика, але я дотримуюсь традиційних, консервативних поглядів із цього питання. Для мене це як приїхати в Мюнхен на запрошення на форум промисловців у 1941 році, коли окупант підійшов до Києва. Тому зараз виступити в Росії не зможу. Зрозумійте мене правильно. Але із задоволенням приїду, коли встановиться мир, будуть повернені території моєї Батьківщини і знову запрацюють договори про мир, ненапад і гарантії територіальної цілісності України з боку Російської Федерації».