Курси НБУ $ 26.47 € 30.68
Сергій Григорович не украв, не «віджав», а мізками заробив свої мільйони

"Я захотів стати багатим, але саме тут в Україні".

Волинь-нова

Сергій Григорович не украв, не «віджав», а мізками заробив свої мільйони

Кожен другий любитель комп’ютерних ігор може годинами із захватом говорити про гру «Козаки», яку випустила українська компанія GSC Game World. Це справжній скарб для прихильників класичних стратегій у реальному часі. «Крута» атмосфера, чудова графіка забезпечили можливість на рівних конкурувати з найпопулярнішими іграми світу. А створив «Козаків»… продавець комп’ютерних дисків із Києва Сергій Григорович, який завдяки своєму винаходу став одним із наймолодших мільйонерів України

Сьогодні, у свої 39 років, Сергій згадує, що все розпочалося у п’ятому класі із поїздки до Франції завдяки програмі шкільного обміну:

— Там я побачив, що на відміну від нашого чорно–білого Києва зразка 1980–х існує красиве життя з «МакДональдсами», Єлісейськими полями, «Пежо». І вирішив стати багатим. Але саме тут — ​в Україні!

Із Франції він привіз комп’ютерну гру, яку здавав в «оренду» однокласникам, і таким чином заробляв свої перші гроші. А з шостого класу уже почав торгувати на ринку комп’ютерними іграми та різними радіоелектронними товарами.
У 16 літ створив власну компанію. Не вишукував хитромудрих назв — ​записав латиницею перші літери зі свого імені, прізвища та по батькові. Отак і вийшла абревіатура, відома тепер найбільшим комп’ютерним ігровим виробникам: GSC (Grigorovich Sergiy Constantinovich) Game World.

Спочатку компанія перекладала іноземні ігри російською мовою і робила модифікації вже існуючих віртуальних розваг. Але це не приносило великих прибутків.

— Тут я згадав принцип: якщо хочеш чимось займатися, але не знаєш чим, подивись, що роблять інші, і відкинь це, — ​розповідає Сергій про те, як у нього перемогло прагнення створити щось унікальне. Так з’явилися «Козаки». Гра, яка зробила його багатим, а компанію — ​відомим у світі брендом.

Я згадав принцип: якщо хочеш чимось займатися, але не знаєш чим, подивись на те, що роблять інші, і не займайся цим.

Версію перших «Козаків. Європейські війни» показали публіці в 1999 році. Гра підкорювала привабливою атмосферою, антуражем ХVІІ–ХVІІІ століть і відмінним ігровим процесом. До неї почали придивлятися видавці. Суть була простою та інтуїтивно зрозумілою: необхідно добувати ресурси, розвивати місто, війська, боротися із суперниками.

Одразу після успіху першої частини, продажі якої сягнули більше 2 мільйонів копій, закономірно вийшли «Козаки II: Наполеонівські війни». Тут ішлося про кампанії Наполеона на межі ХVІІІ–ХІХ століть. Кількість ігрових націй зросла до шести. Тактична складова другої частини стала набагато глибшою, а технічна зробила крок вперед. Проте багато фанів нарікали, що у продовженні — ​мало спільного з оригіналом.

У 2011–му Сергій Григорович оголосив, що йде з компанії. Ширилися чутки про скасування багатьох проектів і навіть закриття студії. Але у 2014–му GSC відновила роботу і через кілька місяців анонсувала «Козаків ІІІ».

Як і заявляли, гру значно оновили у візуальному плані. Сюжет переробили, а в списку основних доступних країн у режимі «Кампанія» з’явилася Пруссія. Ігровий процес загалом зостався тим самим. Інтерес до «Козаків» і досі залишається стабільно високим. Спеціалісти стверджують, що гра може скласти конкуренцію західним аналогам і затягнути надовго. Жартують, що сідаєш пограти ввечері на годинку, а встаєш за тиждень з чубом на голові і шаблею в руці.
Ще одним надуспішним проектом компанії стала гра «S. T. A. L. K. E. R.: Тінь Чорнобиля» (2007 рік), яка здобула культовий статус і стала справжнім фінансовим феноменом українського ігрового бізнесу, тираж продажів — ​більше 2 мільйонів екземплярів.

Незважаючи на колосальний фінансовий успіх обох проектів, Сергій рідко носить дорогі костюми, віддаючи перевагу джинсам, до всіх колег звертається на «ти», а по офісу пересувається на роликах. «Це заощаджує час», — ​пояснює він. Підлеглі вже давно нічому не дивуються. Тим паче, що це не найнезвичніший вид його транспорту. Свого часу він пересувався офісом на «швидкісному» (як він сам жартує) інвалідному візку: беручи участь у мотогонках, Григорович зламав ногу, але й далі керував компанією.

До речі

«Біль моєї Батьківщини – мій біль»

З відмови Сергія ГРИГОРОВИЧА приїхати на форум ІТ у Санкт-Петербург і виступити перед місцевими студентами:

«Здрастуйте! Я із задоволенням спілкуюся, проводжу форуми і бачу сенс як для себе, так і для молоді. Але я громадянин України, а з Російською Федерацією у нас війна. Усвідомлюю, що в сучасному світі колабораціонізм – норма, а стосунки між людьми вищі, ніж політика, але я дотримуюсь традиційних, консервативних поглядів із цього питання. Для мене це як приїхати в Мюнхен на запрошення на форум промисловців у 1941 році, коли окупант підійшов до Києва. Тому зараз виступити в Росії не зможу. Зрозумійте мене правильно. Але із задоволенням приїду, коли встановиться мир, будуть повернені території моєї Батьківщини і знову запрацюють договори про мир, ненапад і гарантії територіальної цілісності України з боку Російської Федерації».