Хто поставив місцевих депутатів у позицію страусів? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.91 € 33.15
Хто поставив місцевих депутатів у позицію страусів?

Під егідою Анатолія Силюка за останніх 25 років на Волині відкрили 4 нові музеї.

Фото з сайту volyn-museum.com.ua

Хто поставив місцевих депутатів у позицію страусів?

Обласна рада попри рішення відповідної комісії доволі несподівано не затвердила керівником Волинського краєзнавчого музею Анатолія Силюка, який переміг у конкурсі. Кому раптом не догодив директор?

5 грудня минулого року конкурсна комісія добору на посаду директора Волинського краєзнавчого музею провела засідання. Єдиним кандидатом був його багаторічний очільник, а на той час виконувач обов’язків директора Анатолій Силюк. Після співбесіди та обговорення його й визнали переможцем конкурсу.

Через кільканадцять днів постійна комісія з питань освіти, науки, інформаційного простору, культури та мови, національного і духовного розвитку, сім’ї, молоді, спорту та туризму обласної ради схвалила проект рішення обласної ради про призначення Анатолія Силюка директором Волинського краєзнавчого музею. Питання винесли на сесію обласної ради.

І тоді депутати показали себе у всій красі. Кандидатуру поставили на голосування без обговорення. Жодних запитань, претензій чи зауважень до переможця конкурсу. Але результати вразили. 27 волинських обранців з «Українського об’єднання патріотів — ​УКРОП», ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», Радикальної партії Олега Ляшка та один із «Нашого краю» (в тому числі голова обласної ради Ігор Палиця та його заступник Роман Карпюк)… не голосували. Такій позиції годі знайти якесь логічне пояснення.

Думаєте, йдеться про Силюка? Ні, йдеться не про приватну справу, а про всіх нас.

А мені як виборцеві цікаво: чому 27 депутатів не натиснули жодної кнопки? Проголосував же Василь Столяр проти, а двоє обранців утрималися. Це їхня точка зору. Коли ж напроти прізвища депутата стоїть «Не голосував», то це нагадує позицію страуса, який, сидячи у гнізді, у випадку небезпеки розпластує на землі шию і голову, аби стати менш помітним.

Не голосували й секретар згаданої комісії Олександр Курилюк та її член Юрій Поліщук. От як виходить: ще 5 грудня вони рекомендували колегам підтримати Силюка, а вже 8 лютого й самі його не підтримують. Жодним словом не обмовився проти на засіданні комісії й запрошений туди В’ячеслав Рубльов, який теж не голосував.

— Рішення комісії має рекомендаційний характер, — ​вступився за них після голосування депутат обласної ради Анатолій Вітів (ВО «Свобода»). — ​Але без нього питання не може розглядатись на сесії. Люди не машини. Вони у період між комісіями зустрічалися, спілкувалися і поміняли свою думку. Тільки дурень цього не робить. А мудра людина змінює думку. І люди прийняли таке рішення на сесії, яке вважали за потрібне. Зараз буде новий конкурс, подає кандидатуру, виграє, програє — ​і немає жодних проблем.

Авжеж, у мудрості окремих депутатів сумніватися не доводиться. Тільки, думаю, волинянам було б цікаво дізнатися: з ким же таким зустрічалися та спілкувалися ці два та інші «неголосувальники», доки не поміняли свою думку? Бо якщо до роботи Силюка є претензії, то чому їх було не озвучити? Притому під час проведення конкурсу.

Ці питання прозвучали й на зборах трудового колективу Волинського краєзнавчого музею. Проте залишилися без відповіді: запрошені на них «неголосувальники» з’явитися в музеї побоялися. Бо зайняти на сесії позицію страуса — ​це одне, а пояснити колективу, чому ти проти їхнього багатолітнього керівника — ​у них кишка тонка. Щоправда, за півгодини до початку зборів одне з інтернет–видань оприлюднило думку Романа Карпюка та В’ячеслава Рубльова. Мовляв, половина музейних працівників пенсійного віку і треба залучати нові кадри для покращення роботи; директор за 25 років своєї праці не порушив питання про ремонт; не запроваджено єдиний квиток для усієї мережі музеїв.

Це викликало бурю негативних емоцій музейників. І я цілком їх поділяю. Бо кадри треба оцінювати за якістю роботи, а не за віком. Єдиний квиток був запроваджений у музеї у травні 2015–го, діяв два роки, але не довів ефективності. І один штрих (питання об’ємне) щодо ремонту. 6 липня 2010–го на громадських слуханнях «Про стан музейної справи в області», де були присутні і керівники музеїв, це питання обговорювали. Інформація про це є на сайті Волинської обласної ради.

Пізніше в ефірі телеканалу «Нова Волинь» Роман Карпюк оприлюднив ряд інших претензій до керівника. Але чому це зроблено не до голосування, а навздогін, коли обурилися і музейники, і громадськість?

Шановні читачі, думаєте, йдеться про Силюка? Ні, йдеться не про приватну справу, а про всіх нас. Бо такою поведінкою наші обранці чітко показали, що мають виборців за ніщо. Вони, небожителі, мовляв, десь там із кимось зустрічаються, спілкуються і туди–сюди міняють потайки рішення.

Хоча до слів пана Вітіва: «Тільки дурень не змінює своєї думки» мають прислухатися і покровителі з більшості, ідеї яких підлабузники так старанно несуть у маси. Бо у разі зміни політичного вітру, якщо вже продовжувати пташину аналогію, наляканий страус, який опустив голову в надії, що його не помітять, миттєво схоплюється і щосили втікає.