«Ти підбори змінила на берці, Ніжну сукню — на камуфляж…»

Своїми піснями вона робить незбагненні речі. Якось днями у справах довелося їхати разом у відрядження. За годину дороги до Володимира–Волинського безперервно їй хтось телефонував і дякував. Вона безвідмовна, якщо це стосується допомоги. Тому погодилася підтримати друзів, з якими познайомилася у волонтерській поїздці, і заспівати на концерті. Перегукувалися в серцях слухачів її щирі слова:

«Нас не здолає холодна байдужість, нас зігрівають гарячі серця, ми відбудуємо сильну країну з тими, кому зараз не все одно».

Коли чуєш її голос, мурашки, що повзуть тілом, у глибинах серця стають почуттями. Їй дякують тисячі знайомих і незнайомих людей. З якого космосу авторка бере свої слова й мелодії — ​не змогла не запитати.

— Волонтерською діяльністю почала займатися з 2014 року, — ​усміхається Христина. — ​Моя благодійність хіба в тому, що можу завезти декілька дисків з піснями на Схід, але намагаюся їздити частіше, співати й морально підтримувати бойовий дух воїнів. Цього вони дуже потребують. Перша моя поїздка була 7 листопада 2014–го в 72 бригаду у Волноваху, а пісні — ​не лише про війну, а й про кохання і життя. В 2014 році пісня «Україно, піднімися з колін» розлетілася, як кажуть, по всіх фронтах — ​бійці її просто сприйняли на «ура», просили писати для них. Так з’явилися «Дай, Боже, сили нашим солдатам» та «Білі лебеді» про Майдан. Зараз складаю більш жит­тєствердне — ​те, у що вірю, на що надіюся. А хочеться вірити в перемогу, тому — ​менше лірики й більше оптимізму. У поїздках на Схід надихаюся на зміни, і виходять такі пісні.

— Пишете просто дорогою?

— Буває й так, або вже вдома, після повернення, коли обдумую якісь миттєві натхнення чи почуті від когось фрази…

— Що найчастіше просять виконувати солдати?

— «Присягу двічі не дають»… А коли приїжджаю до розвідників, співаю про розвідку, в артилеристів — ​про артилерію «Я прикрию». Про десант теж у мене є…

— І навіть про жінок на фронті, я чула «Ти підбори змінила на берці». Вона написана про когось конкретного?

Хлопці попросили написати щось для коханих, які їх вірно чекають. Так з’явилися «Я подарую тобі світ…» і «Я дочекаюсь», а спільно із гуртом «Тінь сонця» прожила у пісні «Останні ночі без тебе».

— Так, це про мою подругу — ​волонтерку із Запоріжжя. Її мама — ​військовий медик — отримала повістку на фронт. У той час вона доглядала маленького сина, тому подруга вирішила йти замість мами. Жінка була шокована, але донька наполягала, що мамі краще залишатися із братиком, а вона вже й так неодноразово була на фронті як волонтер. Тепер Юля підписала контракт. Коли я приїхала до неї в частину, то побачила ще чотирьох дівчат, і всіх звали Юлями. Уявляєте? Такі історії вражають! Я їм співала цю пісню і розуміла, що таких, як вони, відважних і відчайдушних, багато на війні. Всі вони — ​героїні мого кліпу. Війна об’єднує багатьох людей, які б ніколи в житті, може, й не зустрілися. Тож ця прикра війна ще й мотивує — ​хоч щось добре робить — ​об’єднує людей, яким не все одно, котрі прагнуть хорошого майбутнього для дітей і батьків, для тих бабусь, що ледве кінці з кінцями зводять. Це важко спостерігати й боляче. Вірю, що колись у влади совість прокинеться.

— Скажу, Христино, як є: ​ваші пісні аж надто сколихують совість. Тому я пропоную їх слухати як панацею від втоми, зневіри й навіть безсовісності. А колеги з музичної школи як сприймають вашу активність? Думаю, мають пишатися вами.

— Не афішую своєї діяльності, хоча цього року привезла зі Сходу прапор, підписаний бійцями саме для нашої школи, тому директор оголосив перед колегами подяку. Хочеться хоч щось зробити для перемоги.

Христина пише пісні з 13 років. Спочатку, як усі дівчатка, — ​про перше кохання, а тепер воює за життя на усіх фронтах. Он кліп на пісню «Я хочу жити» відзняли, коли його юні актори проходили курс лікування в онкогематології… «Рак виліковний!» — ​запевняє авторка і бажає здоров’я усім діткам.

— Отримала повідомлення зі Сходу від пораненого бійця з проханням написати для таких, як він. «Присягу двічі не дають» — ​ця пісня народилася за вечір, — ​розповідає Христина. — ​Хочеться нею ще раз подякувати солдатам і сказати, що вся Україна в них вірить. Повертайтесь живими, хлопці! Вся Україна молиться за вас!

«Привіт, братику, ти як?» — ​Важко, не спав шість ночей, «Гради» розвалили нашу позицію. Сестро, ти ж приїдеш на моє весілля? — ​«Приїду, братику, тримайся… Я з тобою, чуєш!» І за годину після такого діалогу народилась пісня «Я не втомився», яку Христина виконала в дуеті з Сергієм Присяжним (гурт «Мотор’ролла»).

Хлопці попросили написати щось для коханих, які їх вірно чекають. Так з’явилися «Я подарую тобі світ…» і «Я дочекаюсь», а спільно із гуртом «Тінь сонця» прожила у пісні «Останні ночі без тебе».

Христина їде до воїнів щоразу з новими піснями, а звідти везе нові задуми. Каже, вони там уже не хочуть чути про війну і дуже часто потребують слова підтримки. «Ти потрібен!» — ​каже кожному з них, але у пісні, і це переконливіше. А ще дівчина пише про небо. «Не діліть його, — ​звертається співачка до усіх нас, — ​адже «Небо одне на всіх».

Ти підбори змінила на берці

Присвята всім дівчатам

та жінкам, які захищають

Україну!

Христина ПАНАСЮК

 

Ти підбори змінила

на берці,

Ніжну сукню –

на камуфляж,

Ти послухала своє серце

І обрала холодний бліндаж.

Просто тут тобі значно

тепліше,

Тут немає чужих – всі свої.

Навіть «ГРАДом»

налякані миші

Так далекі від зради

й брехні.

Ти ідеш із братами до бою,

Терпиш біль зі всіма

нарівні,

З ними можеш

ти бути собою:

Тут немає чужих — всі свої.

А десь там переповнені

клуби

І нічного життя ліхтарі,

Ти байдужа до всіх

пересудів,

В тебе тут феєрверки свої.

 

Приспів:

Просто знай: я пишаюсь

тобою,

Захиснице України,

Ти лікуєш живою водою,

Підіймаючи з руїни!

Просто знай: я пишаюсь

тобою!

І кажу тобі: «Тримайся!»

Ангел твій завжди з тобою,

Бережись і не здавайся!

Бережись і не здавайся!

 

Підбори змінила на берці,

Ніжну сукню –

на камуфляж,

Ти послухала своє серце

І обрала холодний бліндаж.

Щиро віриш, що зміни

настануть,

Бо душа так нестерпно

болить,

Сльози щастя долоні

зігріють

В перемоги зворушливу

мить!