17 років листування, щоб разом побути кілька місяців…

Тож коли колектив «Волині–нової» (матері «Цікавої газети на вихідні») під час своєї чергової мандрівки визначними місцями України потрапив у Бердичів, то, звичайно, не обминув цього храму. Костел того дня, на жаль, був закритий. Але все одно біля цієї старовинної споруди, на вході до якої встановлена меморіальна дошка, що сповіщає про вінчання Чоловіка і Жінки, котрі на віки увійшли в історію, з допомогою екскурсовода ми ніби повернулися в те далеке минуле. До речі, є інформація, що церемонія таїнства була дуже скромною — ​у вузькому колі рідних Евеліни. Про щасливу розв’язку великої і прекрасної драми серця Бальзак писав: «Три дні тому я одружився з єдиною жінкою, яку любив, яку люблю ще більше, ніж раніше, і буду любити до самої смерті».

…Їхнє знайомство було романтичним. Прочитавши романи Бальзака, Евеліна вирішила написати йому лист. І підписалася — ​«Чужинка», але невдовзі назвала своє ім’я. Так розпочалося листування, що тривало 17 літ! Графиня Евеліна Ганська досконало володіла кількома мовами, мала неабиякий літературний талант. Отже, Оноре було що з нею обговорювати.

«Я читала ваші твори, і серце моє калатало. Ви показуєте істинну гідність жінки… Мене захоплює дивовижна чутливість вашої душі, адже завдяки їй ви розгадали душу жінки», — ​писала «Чужинка». Як знаний ловелас і любитель авантюр, Бальзак не міг проігнорувати таке послання. Всього ж він надіслав Евеліні 4 500(!) листів.
А вперше вони зустрілися у Швейцарії 1833 року. Коли Евеліна побачила пристаркуватого, невисокого на зріст чолов’ягу, який прямував їй назустріч, то спочатку розгубилася: може, не варто цього робити? Але, зазирнувши в очі Бальзака, була причарована.

Сімейний лікар ще до одруження попередив Евеліну: «Бальзак безнадійний».

Цікаво, що в Україну видатного письменника запросила не сама Евеліна, а її, значно старший за неї, чоловік Венцеслав Ганський. Він розповів Бальзаку про свої землі та фабрики, про чудовий будинок і великий парк неподалік від Бердичева — ​у селі Верхівня. Письменник пообіцяв обов’язково завітати в гості. Але вперше він побачив Верхівню ​на подарованій Евеліною картині.

З’явився ж у маєтку на Житомирщині лише через сім літ після смерті Ганського, якого не стало у ​1840 році. Побачивши садибу, освітлену променями сонця, він назвав її «маленьким Лувром», а хазяйку маєтку Евеліну Ганську — ​«Північною Зорею». Графиня сказала Оноре, що відтепер у нього є свої апартаменти. Він був зворушений, оскільки у Франції не мав власного житла. До цього у закоханих були лише короткі зустрічі за кордоном. Одного разу Евеліна навіть потрапила у паризьку квартиру письменника, обставлену за її гроші. У них мала бути дитина, але померла під час пологів. Ганська забороняла Бальзаку приїжджати у Верхівню і благала, щоб надіслані нею листи не потрапили в чужі руки. Евеліна дуже боялася, що, коли вступить у другий шлюб, у неї заберуть дочку Анну. Вона не витримала б цієї розлуки.

…Нарешті Бальзак і Ганська вирішили побратися. У ті роки Оноре був найпопулярнішим белетристом Європи. Проте вийти заміж за іноземця російській підданій було непросто: царський указ забороняв такі шлюби. Упродовж трьох літ Бальзак надсилав Миколі I листи з проханням дозволити йому одружитися з Евеліною. Врешті–решт імператор дозволив, але з уточненням: «Під суворим наглядом». До того ж була умова, що Ганська передає маєток у Верхівні своїй дочці Анні, зобов’язавши ту виплачувати їй 9 тисяч рублів сріблом щорічно. 14 березня 1850-го в костьолі Святої Варвари священик оголосив: «Вінчаються чоловік 50 років Оноре де Бальзак і вдова 46 років Евеліна Ганська».

На жаль, письменник тоді вже був дуже хворий. Сімейний лікар ще до одруження попередив Евеліну: «Бальзак безнадійний». У квітні 1850 року графиня вирушила з чоловіком до Парижа. У той час Оноре нічого не писав. Знесилений хворобою, він був прикутий до ліжка, а Евеліна залишалася поряд із коханим до його останнього подиху. Бальзака не стало у серпні того ж року. Ось такий був довгий поштовий роман і дуже короткий шлюб.

Евеліна Ганська прожила ще 32 роки. Вона похоронена у Парижі біля свого знаменитого чоловіка–письменника на цвинтарі Пер–Лашез.