«Той самий Мюнхгаузен» насправді був безвусим брехуном

Від пригод — ​до назв хвороб

Знаменитий літературний герой, якого діти знають як короля брехунів, справді існував. Народився він майже три сотні років тому в Німеччині. Зараз у його родинному маєтку працює музей, присвячений відомому земляку.

Однойменну з героєм назву має і психічне захворювання — ​синдром Мюнхгаузена під час якого людина не може достовірно передати конкретну інформацію.

Колись на заробітки німці їхали до Росії,  а не навпаки

До українських читачів барон прийшов, втративши букву «г» у своєму справжньому прізвищі — ​Карл Фрідріх Ієронім барон фон Мюнхгаузен. Найвідомішим тепер є переклад з німецької мови на російську, який здійснив Корній Чуковський. Саме він спростив ім’я, прибравши літеру «г» і назвавши героя Мюнхгаузеном, щоб читачеві легше було сприймати складне німецьке прізвище.

До речі, справжній барон їхав до Росії не в пошуку пригод, а від безвиході. Він був п’ятою дитиною в сім’ї, де всього виховувалося восьмеро малюків. Коли хлопчикові було чотири роки, помер його батько. Потрібно було якось влаштовуватися в житті. Саме тому 15-літнього юнака віддали у служники до російського генерала.

Барон багато часу провів в Україні

Його пригоди — ​і вигадані, і реальні — ​відбувалися і на наших теренах. Мюнхгаузен ходив київськими вулицями, їв українську ковбасу і пив наше пиво. Знаменитий брехун і фантазер був абсолютно реальною людиною, яка залишила в архівах безліч документальних свідчень свого існування. Проте ні пам’ятника йому, ні меморіальної дошки в Києві немає. Та й переважна більшість наших співвітчизників не підозрює про його багаторічні походи з російським військом українськими степами.

Знаменитий брехун і фантазер був абсолютно реальною людиною, яка залишила в архівах безліч документальних свідчень свого існування.

Борідку художник «украв» в імператора

Ми уявляємо Мюнхгаузена худим старшим чоловіком із хвацько закрученими вусами і бородою-еспаньйолкою. Але таким його зобразив з уяви один французький художник, коли барона вже давно не було серед живих. Борідку він домалював йому за зразком аналогічної у французького імператора Наполеона III. Цього правителя художник не любив, вважав брехуном і намагався викликати у читачів таку ж підсвідому асоціацію з брехуном Мюнхгаузеном. На єдиному прижиттєвому портреті, який зберігся до наших днів, герой мультфільмів безвусий і зовсім не худий.

На батьківщині від популярності доводилося ледь не відбиватися

У берлінському гумористичному альманасі якось опублікували кілька оповідань про «вельми дотепного пана М-х-з-на, який живе недалеко від Ганновера». Письменник Рудольф Еріх Распе перетворив ці історії в цілісний твір і видав їх під заголовком «Оповідання барона Мюнхгаузена про його чудові подорожі і походи в Росію». Сам герой книги побачив її тільки через рік. Він дуже розгнівався, адже там без натяків вказувалося на його персону. Поки Мюнхгаузен через суд марно намагався покарати всіх, хто спаплюжив його чесне ім’я, книга продовжувала користуватися фантастичною популярністю. Дуже скоро життя барона стало нестерпним, він перетворився на об’єкт глузувань і був змушений ставити навколо будинку слуг, щоб вони відганяли цікавих, які приходили подивитися на «короля брехунів».

Оце так шлюб!  Чи коханню дійсно кожен вік підвладний?

Крім літературних потрясінь, чоловік пережив і чимало сімейних негараздів. Після смерті дружини, маючи вже 70 літ, він одружився вдруге. Обраницею Мюнхгаузена стала 17-річна дівчина, яка після весілля почала вести надто легковажний спосіб життя. Барон затіяв дорогий шлюборозлучний процес, що позбавив його не тільки грошей, але й здоров’я. Помер чоловік у цілковитій убогості. Але до останніх днів він залишався вірним собі і перед смертю, відповідаючи на запитання служниці, яка єдина доглядала за ним, як він втратив два пальці на нозі (відморожених у Росії), пожартував: «Їх відкусив на полюванні білий ведмідь».