Курси НБУ $ 26.47 € 30.68
Поліщук придбав робота, щоб не здавати позицій

«Настільний теніс — це спорт для мозку».

Фото Юлії МУЗИКИ.

Поліщук придбав робота, щоб не здавати позицій

У Юрія Басюка із села Цміни Маневицького району свій особливий секрет бадьорості, спритності, витривалості та боротьби з усіма хворобами — ​настільний теніс. А щоб зберігати рефлекси, тактику і стратегію гри, у себе вдома він установив тенісний стіл ще й придбав переносного робота DONIKа, який викидає м’ячі

—Захопився настільним тенісом я ще в 4–му класі, коли гра тільки–но «увійшла в моду». У сільському Будинку культури в 1971 році з’явився тенісний стіл, біля якого збиралися натовпи охочих повправлятися у пінг–понгу. Якщо програв, то цілісінький день доводилося чекати в черзі, щоб знову взяти до рук ракетку. Тож усі сили докладав, щоб виграти поєдинок. А вже через два роки я став чемпіоном школи, — ​розповідає Юрій Федорович, який уже майже півстоліття не залишає займатися настільним тенісом.

Понад 30 літ майже щороку він підтверджує звання найкращого серед тенісистів району. А як працівник Рівненської АЕС багато років підряд завойовує призові місця в особистій першості ВП «РАЕС» із настільного тенісу. Бере участь і в обласних змаганнях серед ветеранів цього виду спорту, цьогоріч у Нововолинську посів четверту сходинку.

Понад 30 літ майже щороку він підтверджує звання найкращого серед тенісистів району.

— Якщо хтось скаже: «Дайте ракетку, я зіграю!», знайте, що хорошого гравця з нього не буде. Настільний теніс — ​гра, яка за складністю поступається лише гімнастиці, а за навантаженнями займає друге місце після марафону. Навіть коли ти просто стоїш, чекаючи подачі, маєш бути готовим на тисячу відсотків. Тож перемагають тут лиш ті, хто серйозно ставиться до гри, — ​зауважує ветеран. — ​Настільний теніс сміливо можна назвати спортом для мозку. Гравець багато рухається, задіюючи все тіло, тренуються очі, покращується координація, всі ділянки мозку працюють, бо водночас потрібно планувати стратегію гри, тактику, відстежувати м’ячі та удари.

Юрій Федорович усе життя у спорті, грає не лише в настільний теніс, а й у волейбол та баскетбол. Передав він любов до цих видів спорту і своєму синові Миколі, який захоплюється ще й футболом, — ​є футбольним арбітром, прес–аташе ФК «Цміни», а в березні став ще й головою Федерації футболу Маневицького району. Розпитую пана Миколи, коли і за яких обставин з’явився у них робот.

— Та це минулого року вирішили ми не пошкодувати 20 тисяч гривень і придбали такий своєрідний тренажер для удосконалення майстерності. Навіть мама тижнів за два не знала про куплений DONIK. А батько дуже задоволений, бо з роботом грати навіть краще, ніж із партнером. Можна вибирати різні швидкості польоту м’яча, частоту викидання, обертання, встановлювати різні комбінації, тривалість тренування. Це значно поліпшує техніку гри, — ​відповідає він і додає зітхаючи: — ​А от у мене чомусь на цей вид спорту не вистачає часу…

А в Юрія Федоровича є час та енергія на роботу електрослюсарем на ВП «РАЕС», і на гру в настільний теніс, і на догляд чималої господарки, і на обробіток двох гектарів землі.

— Мені 56 років, але коли я граю в теніс, — ​то не більше 30. Якщо, буває, трохи засиджусь, починає боліти голова чи спина, то візьму до рук ракетку — ​все проходить. Задоволення та краще самопочуття стають винагородою за всі зусилля, — усміхаючись каже Юрій Басюк.

Грайте в настільний теніс і будьте здорові!

Юлія МУЗИКА

Пульт-управління
Пульт-управління

 

Із «залізним» суперником змагатися непросто.
Із «залізним» суперником змагатися непросто.