Яка формула успіху вчителя №1 в Україні?

«Фізика — ​життєва наука, але любить точність»

— І як запам’ятати всі оці формули? — ​роздивляюся великі стенди на стінах кабінету фізики Локачинської гімназії.

— Формули треба розуміти, — ​усміхається Віктор Миколайович і пропонує місце за партою. — ​Я й сам не тримаю їх у пам’яті, але коли пояснюю матеріал, вони з’являються. Хоча деякі таки треба просто завчити, бо ж із фізикою щодня стикається кожен незалежно від рівня знань. Ну хіба хтось просто не хоче знати.

— А як заохотити? — ​не відступаю.

— Перш за все показати фізику в побуті. От іде дівчина до школи на підборах і провалюється у сніг, а чому хлопець не провалюється? Ніж гострий добре хліб ріже, чому тупий не ріже? Чому водій рушає з першої передачі, а не з 5-ї? Фізика — ​життєва наука, але любить точність. От пишуть у ЗМІ: «кВт/годину», але кіловат множиться на годину, а не ділиться: «кВт*годину». Платимо гроші за спожиту протягом години енергію чи за потужність? (відчуваю себе на уроці, який колись давно недовчила). Якщо скласти людські капіляри, то можна оперезати землю 2,5 раза. А де ще є капіляри? Навіть у деревах, і що тонші, то вище піднімається волога, а вони бувають понад сто метрів висотою, — ​розповідає пан Віктор, я уявляю велетенські баобаби, а вчитель знову запитує: — ​Чому будівельники перекладають цоколь руберойдом? Бо йде волога від землі уверх капілярами, а цей матеріал їх затримує. Зазвичай так починаю нову тему, а тоді виводимо формулу — ​як результат. Викладаю у профільних фізико-математичних класах, де годин удвічі більше, ніж у звичайних. Важливо, коли фізика поряд із суміжними предметами. Це на часі. І суху тему, наприклад, із радіоактивності, можна зробити незабутньою, віртуально подорожуючи в музей Кюрі у Франції, щоб урок фізики не складався лише з дошки і крейди.

— У мене теж були чудові вчителі фізики, хоч інтернету тоді не існувало, — ​згадую, думаючи, як пощастило локачинським учням. — ​А хто вам прищепив любов до цього предмета?

— Теж чудові викладачі фізики з цієї школи — ​Григорій Мазур та директор Анатолій Пироха. Вони і порекомендували вступати на фізичний факультет. Після закінчення вишу думав іти в армію, але директор переконав учителювати, завалив мене роботою — ​з 7-го по 11-й клас, от я й загруз у школі. Коли потім запропонували аспірантуру в Інституті фізики, передумав: робота з дітьми затягує. Вже 12-й рік працюю тут. Наш заклад успішний, колись у нас проводили всесоюзні семінари, і тепер другий рік поспіль визнаний найкращим у районі. Щороку мої учні стають призерами обласної олімпіади, захисту науково-дослідницьких робіт МАН, турніру юних фізиків. У 2017-му десятикласник Владислав Слупко представляв Волинь на турнірі юних фізиків в Одесі — ​ІІ місце, в інтернет-турнірі «Відкрита природнича демонстрація» посіли 9-те командне місце серед 178 в Україні. 2016 року 11 моїх учнів обрали у вишах спеціальності, пов’язані з фізикою, а 2017-го Дмитро Дрель набрав 200 балів на ЗНО.

«Успішний лише той Педагог, який сам постійно вчиться»

— Що вам допомогло стати всеукраїнським «Вчи­телем року‑2018»?
— Скажу чесно: на цей конкурс я не дуже рвався, але нинішній директор Оксана Сахарчук переконала спробувати. Переміг в районному, обласному етапах, далі й не сподівався, там були достойні конкуренти, з міських шкіл, з більшим полем діяльності. Тож коли зателефонували, що я в лідерах, здивувався. На обласному конкурсі проводив урок у 9-му класі Луцької школи № 22. У темі уроку про рівноприскорений рух поєднав хімію, біологію і музику. Це сучасні елементи STEM-освіти, бо суха фізика цікава лише фізикам, а у поєднанні з іншими науками її засвоює і гуманітарій. На всеукраїнському етапі 25 конкурсантів, серед яких навіть заслужений учитель Радянського Союзу з Луганщини, показували методику, писали контрольну і практичну роботи, складали тести з педагогіки й психології, картку уроку-пояснення нового матеріалу. 13  відсіяли одразу, і ми їм навіть заздрили, бо то добрячий стрес. У мене були діти з Івано-Франківської гімназії № 1, обізнані, ерудовані, їхній учитель — ​теж лауреат цього конкурсу. Я хвилювався, поки не привітався з ними. Темою уроку був електроліз. Кажу хлопцям: от захочете подарувати дівчині каблучку, а визначити, де чисте золото, а де фальшивка, допоможуть знання електролізу і використав відеозвернення 11-класників, які учням цієї школи розповідали про застосування закону електролізу в обраних ними професіях.

Важливо, коли фізика поряд із суміжними предметами. Це на часі. І суху тему, наприклад, із радіоактивності, можна зробити незабутньою, віртуально подорожуючи в музей Кюрі у Франції, щоб урок фізики не складався лише з дошки і крейди.

— Бачила це на відео, ви ефектно себе запрезентували, а собі що взяли з учительських змагань?

— Подивований, наскільки багатогранні люди були на конкурсі. Вони всі варті уваги, а наше знайомство переросло в дружбу, обмін досвідом.

— То в чому все-таки бачите свою перевагу?

— Можливо, в поєднанні STEM-освіти, комп’ютерних технологій, — ​міркує пан Віктор.

— За першість у «Вчителі року» дають звання заслуженого, 20% доплати, а коли зарплата вчителя нормальна, то й не потрібно шукати додаткового заробітку. До речі, у вашій школі практикують репетиторство?

— Ні, у нас практикують індивідуальні заняття. Вчителі зацікавлені, бо якщо дитина ходила на них і отримала високі бали на ЗНО, то це і їхня заслуга.
Мені теж у підготовці до конкурсу допомагав завідувач кафедри фізико-математичних дисциплін Волинського інституту післядипломної освіти Валентин Савош, колишній фіналіст. А підтримка колег, їхні СМС-ки — ​«Ти найкращий», «Віримо в тебе» — ​окрилювали. Але кожна перемога зобов’язує: тепер на базі нашого закладу буде все­український семінар.

— Як покарання за перемогу? — ​жартую. — ​А чим новим, пане Вікторе, хотіли б займатися у школі і що для цього необхідно?

— Подумую про те, щоб відкрити секцію робототехніки, мрію про цифрові міні-лабораторії, з якими можна робити досліди на природі — ​це було б супер! Звісно, все впирається в кошти, але — ​мрію… Сповнений планів на літо, маю дружину й маленьку донечку, будую дім і щодня вчуся, бо успішний лише той педагог, який сам постійно підвищує свій професійний рівень, працює над собою.