Анатолій Гриценко. Портрет на тлі війни та революції - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.90 € 31.43
Анатолій Гриценко. Портрет на тлі війни та революції

Чому за його керівництва армія тільки розвалювалася?

Фото skelet-info.org.

Анатолій Гриценко. Портрет на тлі війни та революції

Уряд Януковича

Коли у 2006 році Янукович став прем’єр–міністром, він негайно звільнив всіх «прозахідних та помаранчевих» міністрів — ​і Бориса Тарасюка, і Юрія Луценка. Але міністр оборони Гриценко залишився працювати в уряді регіоналів.

Більше того, він пропрацював з Януковичем практично весь його термін — ​до грудня 2007 року і пішов з уряду разом з ним…

Можливо, дружніми стосунками з Януковичем і пояснюється його підтримка проросійськими телеканалами і проросійськими олігархами сьогодні…

«Протидія» російській агресії

За останні чотири роки наша держава, без сумніву, значно додала в двох показниках: у професійності армії та в хірургії. Так завжди буває в країнах, які беруть участь у війні. На жаль, Україна заплатила за це надто дорогу ціну: понад 10 тисяч убитих — ​це лише офіційно підтверджені дані, тобто насправді цифра, напевне, набагато більша.

Але наш фігурант не має жодного відношення до посилення боєздатності Збройних сил України. Скоріше — ​навпаки: за роки свого перебування на посаді глави Міністерства оборони в урядах Тимошенко, Єханурова та Януковича він так «реформував» відомство, що діяльністю пана Гриценка зацікавились Генеральна прокуратура, Фонд державного майна та Контрольно–ревізійне управління.

У своєму нещодавньому інтерв’ю полковник у відставці Анатолій Гриценко, відповідаючи на питання, які свої дії вважає найбільшим досягненням на посаді міністра оборони, зокрема, назвав два «досягнення», які з точки зору формальної логіки не просто слабко пов’язуються, а й суперечать одне одному. Так, екс–міністр зазначив, що під час свого перебування в офісі Міністерства на 75–80 тисяч осіб скоротив склад ЗСУ. Водночас виявилося, що пан Гриценко ще тоді, в середині «нульових», зрозумів, що Росія є потенційним вірогідним ворогом України. Тобто, виходить, що людина, чиновник, керівник оборонного відомства, усвідомлюючи рівень небезпеки від потенційного конфлікту з РФ та її потужною військовою машиною, не лише скорочує армію рідної країни, а навіть зараз, на п’ятому році війни, каже про це як про своє досягнення на посаді глави Міноборони.

Крім того, екс–міністр фактично зруйнував систему харчування військовослужбовців ЗСУ. За його ініціативою військовим частинам було надано дозвіл укладати з комерційними структурами угоди щодо організації комплексу харчування солдата, за яку сплачувало Міноборони. Але, по–перше, більшість контрактів отримали фірми, пов’язані з депутатами–регіоналами, по–друге, систему не було належним чином відпрацьовано, через що регулярно з’являлися скарги на якість харчування.

Коли ж Росія розв’язала війну проти України, армія виявилася «скороченою» і голодною.

Знищення армії

За словами радника міністра оборони Юрія Бірюкова, на початку російської агресії в 2014 році з’ясувалося, що для української армії немає пунктів постійної дислокації, немає казарм, гуртожитків, житлового фонду.

«Армію не лише скорочували, ще й майно не консервували, не зберігали, а намагалися будь за що продати, передати в комунальну власність, підписати якісь договори інвестиційного будівництва, — ​зазначив Бірюков в ефірі одного телеканалу. — ​Не було навіть шоломів та бронежилетів».

Яка, запитаєте, різниця, заради чого український полковник втік з місця бою, де вирішувалася доля країни, — ​заради лиж чи заради «психологічного відпочинку»?

На думку Бірюкова, саме міністр Гриценко свого часу подавав на розгляд уряду норми речового забезпечення військовослужбовців, які просто не передбачали наявності бронежилетів та касок. «І уряд затвердив ці норми. Тоді бронежилети й зникли», — ​пояснив радник.

Не обійшов своєю увагою екс–міністр і військову техніку — ​за каденції пана Гриценка ЗСУ втратили чимало її одиниць. Вдумайтеся — ​це лише деякі елементи військової техніки та зброї, проданої за часів його керівництва Міністерством оборони:

l літаки — ​8 одиниць;

l гелікоптери — ​14 одиниць;

l авіаційні двигуни — ​63 одиниці;

lракетно–артилерійське озброєння — ​16564 одиниці;

l танки — ​200 одиниць;

l БМП, БТР — ​145 одиниць;

lстрілецька зброя — ​461 077 одиниць;

lбоєприпаси — ​139,79 млн одиниць.

І це далеко не весь перелік.

Окрім того, руйнуючи систему протиповітряної оборони, на порядок дешевше реальної вартості було продано два зенітно–ракетних комплекси С 300 — ​найкращої зброї, що є в нашій армії.

Останньою оборудкою зацікавилась Головна військова прокуратура України, яка наразі веде розслідування контрактів, укладених та реалізованих у 2007 році. Бо тут ще залишається питання — ​а чи не заробив Гриценко на розпродажу озброєння, яким могли б захищати Україну як у 2014-му, так і зараз? Бо після такого міністра у 2014 році армія виявилася виснаженою та неготовою до ведення бойових дій, в тому числі і через відсутність необхідного озброєння та військової техніки…

Мораль і гроші

І на продовження теми, хто на чому заробляв і заробив дорогі авто та кошти на виборчу кампанію.

Як відомо, сьогодні кожен у вільному доступі може ознайомитися з деклараціями публічних осіб, дослідити їхні доходи і витрати, вирішивши для себе — ​вартий той чи інший кандидат підтримки на виборах.

Ця норма про публічність обов’язкова для теперішніх чиновників, натомість не є такою для вчорашніх, чим і скористався Анатолій Гриценко. Остання опублікована ним декларація на його персональному сайті датується 2016 роком.

І навіть там багато цікавого — ​мільйони на рахунках в банках, люксовий позашляховик вартістю $60000, куплений в останні місяці правління Віктора Януковича, чотири (!) квартири у Києві, великий заміський будинок на 350 квадратних метрів і майже гектар землі на додачу.

І це при тому, що жодного дня Гриценко не займався бізнесом, а у 2015 році навіть влаштувався на роботу у Києво–Могилянську академію на мізерну зарплату у 1000 гривень.

А головне — ​вибори — ​задоволення не з дешевих. Лише один білборд коштує 10 тисяч гривень на місяць. А якщо твоїх бордів по країні декілька тисяч, то це сотні мільйонів за декілька місяців!

В одному з інтерв’ю Гриценко вже встиг відповісти на питання, чи готовий він брати гроші в олігархів: «На здоров’я, нехай фінансують».

І хоч сам Гриценко каже, що готовий брати гроші в олігархів без будь–яких зобов’язань перед ними, ми знаємо, що безкоштовний сир буває лише у мишоловці. Надто коли йдеться про українських власників «газет і пароходів», які корумпують політичний клас десятиліттями, а потім грабують країну.

Відпочинок в Італії

Під час Майдану Гриценко постійно повторював, що якби йому дали очолити спротив, він зніс би Віктора Януковича за 5 хвилин. Коли на початку 2014–го у центрі столиці виникли найбільш запеклі сутички, Анатолій Степанович закликав простих українців «брати зброю і йти захищати революцію». Натомість сам на початку зими 2014 року полетів… відпочивати в Італію.

На одному з телеканалів нещодавно його запитали, чи їздив він кататися на лижах у розпал Майдану? На це Анатолій Степанович по–геройськи заперечив: «Ви що, я на лижах не вмію стояти». А потім все ж додав, що в Італії таки «був на курорті, бо йому знадобився звичайний психологічний відпочинок». Яка, запитаєте різниця, заради чого український полковник втік з місця бою, де вирішувалася доля країни — ​заради лиж чи заради «психологічного відпочинку»?

Приблизно у ці дні на Майдані був убитий Михайло Жизневський і Сергій Нігоян, викрадено Юрія Вербицького. Хлопці гинули, поки політик, що кликав до зброї, дременув за кордон і «звичайно психологічно відпочивав», фактично виступивши у ролі «попа Гапона».

Дані Державної прикордонної служби свідчать, що Гриценко чотири рази залишав країну, коли від кожного залежало — переможе Майдан чи банда Януковича. Повернувшись в Україну, він пішов зовсім не на Майдан чи на Грушевського, а написав заяву на вихід із фракції Об’єднаної опозиції, яка була тоді останнім політичним окопом у війні проти зграї Януковича.

Росія–ТБ?

Гриценко — ​постійний гість

на телеканалах, які належать куму Володимира Путіна — ​скандальному Віктору Медведчуку. І хоч на публіці він використовує патріотичну риторику, виникає питання — ​чому йому надають трибуну телеканали «NewsOne» і «112 Україна», які займають відверто проросійську позицію? Не гребує він і з’являтися в ефірі олігарха, зятя екс–президента Кучми.

Кожен політик робить свій свідомий вибір: брати участь в інформаційній війні, яку Росія веде проти України, або ж бути принциповим і не ходити на канали, які покликані цілодобово транслювати «зраду». Схоже, Анатолій Степанович свій вибір зробив, повторюючи, зокрема, тези Москви про необхідність кинути до в’язниці тих, хто захистив країну, розбудовував Збройні сили і відновлював обороноздатність держави. Хоча відновлювали військо і після Гриценка–міністра.

Ну і може саме тому його підтримують проросійські сили — як плату за розвал української армії та подальшу здачу країни. І може тут є відповідь на запитання, ​звідки гроші на кампанію.

Піар і війна

Чи можете ви уявити, що полковник, який був міністром оборони, у найважчі часи, коли тисячі простих українців добровільно пішли захищати свою країну, жодного разу не приїхав на фронт? Саме так — ​колишній міністр оборони Анатолій Гриценко перебував у політичному підпіллі чотири роки, а зараз хоче стати Верховним головнокомандувачем.

Коли журналісти запитали, ​чому він як військовий не просто не пішов захищати країну, а навіть нічим жодного разу не допоміг армії, Гриценко сказав, що його «наказали не пускати». Тисячі добровольців та сотні тисяч волонтерів, які продавали останнє для допомоги армії, сміються вголос. Адже «не пустити» в ті часи було просто неможливо.

Але «полковник» не просто не пішов сам. Коли до армії призвали його сина (який служив далеко від реального фронту у Дніпрі, Львівській та Дніпропетровській областях), Гриценко назвав це «політичною розправою» над його родиною. Тоді як сотні тисяч українських сімей вважали своїм обов’язком ​захищати Батьківщину.

Це лише неповний перелік моральних та людських якостей Анатолія Гриценка. Його портрет, що склався на тлі війни та революції…

Влад Фагор