«Невже тепер хоспісу в Луцьку не буде?» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.29 € 33.55
«Невже тепер хоспісу в Луцьку не буде?»

Цими днями в хоспісі вже почали працювати майстри.

Волинь-нова

«Невже тепер хоспісу в Луцьку не буде?»

З таким запитанням звернулися до редакції родичі пацієнтів, яких виписали з інших лікарень як безнадійних, але удома неможливо полегшити їхні страждання і забезпечити кваліфікований догляд

Про перспективу перенесення закладу для невиліковно хворих, який знаходиться на території онкодиспансеру в Луцьку, у корпус обласної лікарні в приміському селі Боголюби, мову вели ще з весни. А нещодавно на офіційному сайті Волинської обласної ради оприлюднили проект рішення про злиття цих двох лікарень у комунальне підприємство «Волинська обласна клінічна лікарня». У такий спосіб вирішили розширити площі онкодиспансеру і скоротити витрати на утримання хоспісу.

«Сьогодні тут у штаті понад 50 людей, з них 26 не належать до медичного персоналу. Йдеться про працівників пральні та харчоблоку. У випадку переїзду закладу в Боголюби їм доведеться шукати іншу роботу. Бюджет економить при цьому 1,5 мільйона гривень», — ​пояснювала голова постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики Ірина Вахович.

Хоспіс планували розмістити на першому поверсі лікарні в Боголюбах, де нині знаходиться відділення гематології. Але для цього потрібно завершити ремонт відповідного приміщення для пацієнтів із патологіями крові.

У нас нині перебуває 27 хворих, із них тільки двоє з трудом можуть триматися на ногах, решта — ​лежачі. Вони запитують, що буде завтра, але працівники й самі нічого не знають. 

Своєю чергою головний лікар Волинського обласного онкодиспансеру Юрій Малімон, дбаючи про своїх хворих, які тісняться у палатах на 6 ліжок, не може затягувати з підготовкою обіцяних площ для відділення хіміотерапії. Тож цими днями в хоспісі вже почали працювати майстри.

— У нас нині перебуває 27 хворих, із них тільки двоє з трудом можуть триматися на ногах, решта — ​лежачі. Вони запитують, що буде завтра, але працівники й самі нічого не знають. Ми провели збори трудового колективу, на яких поставили вимогу захистити пацієнтів і наш заклад, який був одним із найперших і найкращих в Україні хоспісів, — ​каже заступник головного лікаря Наталія Рабченюк.

Звичайно, вихід мусять знайти, бо без паліативної допомоги волиняни обійтися не можуть. Цю сферу медицини у МОЗ навпаки обіцяють розширювати. Але людям такі послуги необхідні вже сьогодні. І вирішувати проблему потрібно так, аби жоден хворий не постраждав. А для цього до реорганізації закладів варто було готуватися завчасу. n