«Хіба Бог дивиться до мене в тарілку?» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.86 € 29.03
«Хіба Бог дивиться до мене в тарілку?»

Волинь-нова

«Хіба Бог дивиться до мене в тарілку?»

Кожна справа, яку ми започатковуємо, має певну ціль: якщо ми виходимо зі своєї оселі, то маємо намір кудись потрапити; якщо сіємо, то сподіваємося на гарний врожай; якщо трудимось, то очікуємо на плоди праці. Великий піст, який нині розпочався, — ​не виняток, і він також має свою мету — ​через стриманість душі й тіла, через спілкування з Богом у молитві, в таїнствах Покаяння і Євхаристії досягнути зміни свого духовного життя на краще

Епіфаній, митрополит Київський і всієї України, 11 березня 2019 року

Найперше і найчастіше, коли йдеться про піст, згадують про обмеження в їжі. Справді, церковна традиція настановляє нас у цей особливий період відмовитися від продуктів тваринного походження, зменшити кількість того, що ми споживаємо, надавати перевагу простій, невибагливій їжі. Цим добровільним самообмеженням ми привчаємо себе до тілесного стримання, до того, щоб задовольнятися простим і необхідним, не дозволяючи вибагливості та надмірності заволодіти нашим серцем.

«Хіба є гріх у тому, що я з’їм м’ясо?» «Хіба Бог дивиться до мене в тарілку?» Такі запитання можна почути від критиків постового харчування. Безперечно, що їсти саме собою не є гріхом, однак якщо ми на деякий час не в силі добровільно відмовитись від смачної та звичної для нас їжі, як ми зможемо ізолювати себе від гріховних звичок? Стриманість тіла допомагає нам опановувати наші пристрасті, виховує силу волі, привчає до того, що душа спрямовує тіло, а не тіло має душу за свою прислужницю. Адже ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти, і піст дає нам змогу замислитися: що насправді є первинне й головне, а що — ​другорядне. Піст потрібен не Богові чи Церкві — ​він необхідний нам самим, щоб ми, обмежуючи себе, привчалися до кращого, щоб духовне ставили вище за матеріальне.

Піст потрібен не Богові чи Церкві — ​він необхідний нам самим, щоб ми, стримуючи себе, привчалися до кращого, щоб духовне ставили вище за матеріальне.

Очевидно, що не всі та не однаковою мірою можуть поститися: хтось обтяжений хворобою чи важкою працею, хтось залежить у їжі від зовнішніх обставин, не маючи вибору, що буде поставлене на стіл. Низка об’єктивних причин дає привід для послаблення суворих правил постового харчування. Однак якщо ці обставини є, то найкраще не відмовлятися зовсім від постування, а разом зі своїм духівником, із парафіяльним священиком порадитися та знайти такий спосіб виконання постових правил, який, з одного боку, буде відрізняти час святої Чотиридесятниці від звичайних днів, а з іншого — ​не завдаватиме шкоди здоров’ю.

…Піст — ​це не тільки і не стільки обмеження в їжі, як час цілісної праці людини над собою, а вона для християн неможлива без духовної складової — ​без молитви, покаяння та причастя Святих Тіла і Крові Христових. І якщо приписів посту щодо їжі не всі можуть дотримуватися однаковою мірою, то його духовну складову ніхто не повинен відкидати.

…«Не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мф. 4: 4). Ці слова Спасителя спонукають нас до того, щоб під час посту приділяти більше уваги духовно важливому читанню. Священне Писання, настанови святих отців та вчителів Церкви, житія святих, повчання подвижників, інші корисні книги та публікації нехай замінять нам (хоча б якоюсь мірою) буденне споглядання телебачення, публікацій на інтернет-сторінках чи дописів у соціальних мережах. Тим більше, що перше приносить у душу мир, надає повчальні приклади для наслідування, а друге дуже часто викликає стурбованість, провокує до суперечок та осудження, спонукає до гріха.

Повний текст на Facebook-сторінці Православної церкви України.