Вона стане птахою і прилітатиме в його спогади - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.78 € 30.12
Вона стане птахою і прилітатиме в його спогади

Фото youtube.com.

Вона стане птахою і прилітатиме в його спогади

Чекали весну? Невидимі небесні гінці уже сповістили світ про її прихід. Вона щойно промайнула мимо вас у знайомому образі… Не впізнали? Як же ви могли розминутися з нею?..

– На мольберті своєї уяви я змалювала ваш настрій, вашу поставу, усмішку. На безмежному полотні небес проклала дорогу до вашої душі. Я упізнала вас серед тисяч паломників, які мандрують у пошуках щастя.

Її слова губилися у тиші березневого вечора.

— Знаєш, весно, що таке доля? Це — ​дерево, яке росте на перехресті мого минулого і майбутнього. Я виливав на нього глеки благодатної води. Але воно опускало віття. Якось спробував воду з цього глека. Вона була солоною…

Його слова підхопив вітер. Вона повинна почути їх…

— А зараз? Яка на смак вода у вашому глеку? Ви можете загубити дерево своєї долі. Чому ви дивилися на мене з осторогою і недовірою, коли зустрілися наші погляди? Якщо бажаєте, я тихо пройду повз ваше минуле. Ні про що не запитаю. Зупинюся біля майбутнього… щоб іти далі, — ​шепотіла, наче молитву.

— Ти оманлива, весно. І все оманливе. Ми спізнилися на тисячу років, щоб разом зустрічати березні…

— Ми не спізнилися. Просто довго йшли одне одному назустріч. Долали втрати, розчарування. Життя, бувало, розливалось, наче повінь. А може, дали збій небесні годинники…

Ми спізнилися на тисячу років, щоб разом зустрічати березні…

Вона сподівалася, що він не розгубив останні крихти кохання.

— А якщо випаде запізнілий сніг?..

У його голосі, як завжди, вагання.

— Це — ​весняний жарт…

Вона сумно усміхнулася…

…Маленька постать віддалялася у густі березневі тумани. Він розгубився. Крок, ще крок… і вона стане недосяжною. Назавжди.

— Весно, зачекай! Самотність стане моїм гріхом. А дні без тебе — ​пеклом…

Вона обернулася. Він дивився в її очі кольору погідного неба. Зізнався: чекав на цю жінку цілу вічність. І не втримав. Не зумів…

Вона стане птахою і прилітатиме у його спогади. Ніжністю, якої він торкатиметься подумки. Чужим щастям, до якого він буде втікати у снах…

Ольга ЧОРНА


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.