Політика по-дитячому - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.22 € 26.72
Політика по-дитячому

Фото Etcetera.media.

Політика по-дитячому

«Мамо, уявляєш: у нас майже весь клас за одного кандидата в Президенти, тільки двоє — ​за інших! Як таке може бути? Мамо, а як знати, за кого голосувати!?» — ​повідомляючи про юний електорат, моя донька дуже збуджена. «Ну, що з тебе виросте? Може, депутатом будеш чи Президентом?» — ​«Дупутатом не хосю!» — ​2-річний син, як може, реагує на жартівливе запитання діда

Моя родина — ​не виняток: у повсякденний час «політичних» розмов у нас вистачає, а в передвиборчий — ​тим паче. Певна річ, діти й собі втягуються у ту круговерть. Старшим хочеться висловитися і подивитися на реакцію дорослих: таким чином, як у дзеркалі, оцінюють своє відображення у колі найближчих. Оцінюють, щоби з часом більш чи менш сміливо або ж геть невпевнено висловлюватися у колі малознайомих…

Я переконана, що не можна кидати «малим політологам» фрази на кшталт «Та що ти там тямиш!», «Знай своє місце!», «Не лізь у дорослі розмови». Такі слова принижують людську гідність, невід’ємну рису особи будь-якого віку. Який висновок робить дитина, чуючи такі слова? Вона якась не така, як інші, якась гірша… Їй образливо. Хтось у майбутньому старатиметься тримати свою думку при собі, хтось засвоїть правило: «Дорослі можуть казати дітям дуже образливі речі, тільки тому що вони — ​дорослі».

Коли з вірою продиратися крізь терен, то зірки з’являться!

У цій темі є ще один важливий нюанс — ​інтерес до громадського життя. Інтерес, із якого проростає патріотизм, відповідальність. «Навіщо Вам ті новини щодня?» — ​колись запитав старший син, навмисно провокуючи нас, батьків, на емоційну відповідь. «Що вони таке кажуть, тату?» — ​вимагає пояснень донька, зацікавившись повідомленням по телевізору. Це перші паростки усвідомлення себе як представника набагато більшої спільноти, аніж сім’я, — ​нації. Обрубувати їх — ​зло. Нехай питання з дитячих уст звучать дуже наївно — ​на них мусимо реагувати толерантно (з увагою і виваженою відповіддю). Мусимо, щоб у майбутній дорослості наші сини і доньки не скидалися, даруйте, на амеб з їхніми примітивними потребами, коли достатньо тепла і «споживчого кошика». Однак у розмовах на такі теми не потрібні гори деталей і вселенської гіркоти через нездійснені мрії і необлаштований побут. Це зайве й шкідливе розхитування дитячого світу з його емоційністю і безпосередністю. Наша мета — ​відповісти на запитання дитини так, щоби вона отримала інформацію та далі почувалася спокійно і захищено, а при можливості — ​гордо за своїх героїчних предків і сучасників. Із віком нові знання лягатимуть на поволі закладений фундамент любові до рідного краю і держави. Нове будується явно не на злобі й розпачі, а, як мінімум, на впевненості, що коли з вірою продиратися крізь терен (не висаджуючи по дорозі свій), то зірки з’являться!

Маєте свої міркування про цю чи дотичні теми — ​пишіть: okovalenko74@gmail.com або ж tsikava.gazeta@gmail.com.

Оксана КОВАЛЕНКО, мама


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.