Злість бере, коли чую: «Якщо Х виграє вибори — ​я емігрую з країни» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.19 € 29.83
Злість бере, коли чую: «Якщо Х виграє вибори — ​я емігрую з країни»

Фото з «Фейсбук»-сторінки Уляни Супрун.

Злість бере, коли чую: «Якщо Х виграє вибори — ​я емігрую з країни»

Не живіть так, наче політики вирішують усе — ​бо це ілюзія

Уляна СУПРУН,

в.о. міністра охорони здоров’я України, громадська діячка, колонка на її сторінці у «Фейсбуці»

«Якщо Х виграє вибори — ​я емігрую з країни». Коли читаю подібну реакцію на ті чи інші соціологічні опитування або політичні прогнози, мене завжди бере злість.

Коли у 1940-ві мої бабусі та дідусі емігрували з України, вони тікали від розстрілів чи у кращому випадку від заслання в Сибір. Цьому передувала тривала боротьба за Українську самостійну соборну державу проти найстрашніших імперій ХХ століття. Боротьба, в якій загинули сотні тисяч чудових людей.

Можливість народитися в державі Україна, вирости тут, відстоювати її свободу з підтримкою усієї міжнародної спільноти — ​це все були мрії наших предків. Мільйони українців усе життя працювали, боролися і вмирали за те, щоб це стало можливим. І ми все одно знаходимо собі причини бути песимістами, опускати руки та скиглити. У кожного є право на вільне пересування і право на еміграцію зокрема. Проблема в тому, що забагато українців ментально тікають із країни, фізично залишаючись тут, і не борються за свої мрії.

Поводьтесь так, ніби саме на вас — ​максимально велика частка відповідальності за майбутнє України.

Громадяни, які не довіряють одне одному, вірять у месій, живуть горизонтом планування в декілька місяців, постійно сваряться щодо того «хто?», а не «для чого?» чи «як?», чекають швидких глобальних змін, мріють про краще життя за кордоном, — ​ідеальна знахідка для Кремля. Таку Україну значно легше підкорити. Такі українці не будуть ефективно боротися зі злом, відстоювати свою свободу, втілювати амбітні проекти й ставати дійсно незалежними. Таким легко буде нав’язати, що їхнє майбутнє залежить завжди від когось іншого, а не від них самих. Їх легко змусити вагатись у будь-яких довгострокових планах чи великих мріях у власній державі. Таких легко змусити постійно чекати, а значить марнувати час.

Країна, в якій усе залежить від однієї особи/посади, може бути лише країною рабів. Держава вільних людей, які будують ефективні інституції, вміють довіряти одне одному та об’єднуватись, дотримуються правил та воюють за справедливість, ​не може бути зруйнована навіть найпесимістичнішими результатами будь-яких голосувань.

Якщо перестати сумніватись у самих собі — ​у нас виходить робити великі зміни. Будь ласка, не живіть так, наче політики вирішують усе — ​бо це ілюзія. Але пам’ятайте, що політики в державах із населенням, а не громадянами, ​вирішують дуже багато. Обов’язково виважено приймайте рішення, за кого проголосуєте 31 березня, працюйте зі своїм оточенням, переконуйте своїх друзів та родичів, пам’ятайте ціну, яку ми платимо щодня, щоб мати справжнє право вибору.

Поводьтесь так, ніби саме на вас — ​максимально велика частка відповідальності за майбутнє України. Бо будувати кращу країну — ​це щоденна праця, а не сезонна історія з прив’язкою до політичних циклів.

Україна понад усе!