То де ж поділася «Історія Затурців»? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.79 € 27.28
То де ж поділася «Історія Затурців»?

В Затурцях Липинського увічнили у пам’ятникові.

Сергій НАУМУК

То де ж поділася «Історія Затурців»?

17 квітня 1882 року в селі Затурці нині Локачинського району народився В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, публіцист, теоретик українського консерватизму

Цьогоріч виповнюється 90 літ із часу заснування Волинського краєзнавчого музею. Після його створення багато хто збагачував заклад новими експонатами. Завдяки довоєнній газеті «Волинь», яка збереглася у фондах Державного архіву області, можна дізнатися хто і що дарував.

У номері за 29 жовтня 1933 року йдеться про те, що віце–воєвода Миколай Годлевський передав на зберігання рукопис В’ячеслава Липинського «Історія Затурець», написаний у 1927–му.

— Про таку працю легенди ходили і в самому селі. Уже покійний місцевий житель Адам Іщук пригадував у розмові з краєзнавцем Григорієм Гуртовим, що колись у дитинстві він пас із хлопцями худобу на березі. Вони нібито мали таку «Історію Затурців», але… її з’їла коза, — ​розповів завідувач Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського Віталій Кушнір. — ​Дослідниця з Києва Тетяна Осташко надіслала нам кілька копій начерків, які Липинський зробив до історії рідного села. Вони зберігаються у Східноєвропейському дослідному інституті імені В’ячеслава Липинськога у Філадельфії. Але, крім титульної сторінки, там лише заготовки. У нашому музеї є кілька власноручних записів В’ячеслава Липинського, переданих його племінником Яном, де згадуються поміщики Лабудовський та Підгородинський, які мали маєтки в селі.

Про «Історію Затурців» наш видатний земляк згадує у листі до письменника та громадського діяча Осипа Назарука від 22 грудня 1927 року.

Матеріали до цієї історії збирав я віддавна — ​більшість їх загинула, але що маю це все в пам’яті, то рішив для них написати, бо хто це потім знати буде, якщо вже довго 
не протягну.

«Крім звичайної переписки (тепер дуже обмеженої), хотів я останніми часами написати для своєї дочки і своїх небожів (дітей братів і сестри) коротку історію Затурців, нашого родинного села. Матеріали до цієї історії збирав я віддавна — ​більшість їх загинула, але що маю це все в пам’яті, то рішив для них написати, бо хто це потім знати буде, якщо вже довго не протягну. Тим більше, що один з небожів звернувся до мене з проханням, щоб йому пояснити звідки в Затурцях такі високі вали (старе слово городище). Отже, я скористав з того та й рішив написати їм на оце Різдво коротеньку історію. Це забрало мені багато моїх невеликих тепер сил», — ​йдеться в листі.

Отож, виходить, що «Історія Затурців» таки була написана. Можна припустити, що вона існувала не в одному примірнику (якщо історія з козою таки мала місце). Цілком ймовірно, що праця була набрана машинописом у вигляді брошури. А значить, могла й зберегтися, адже подальша доля рукопису невідома. Миколай Годлевський міг забрати її з музею, бо туди вона була передана лише на зберігання, а не у власність закладу.

Андрій БОРКОВСЬКИЙ