РАДІАЦІЯ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.43 € 26.95
РАДІАЦІЯ

Волинь-нова

РАДІАЦІЯ

Саме його існування у близькій від моєї реальності кидало мені виклик. Він був — ​занадто мужчина. Від нього фонило дивовижною силою і можливістю насолод. І це було — ​як радіація… Яка поволі руйнує цензури

Я милувалася ним під час випадкових ритуальних танців. Просто милувалася. Здалеку.

Він же був — ​відмінний від усіх і небезпечний. Як тонкий холодний стилет чи туго натягнутий лук. Чи як перстень Борджіа. З отрутою…

Та отрута повільно проникала в мою кров. І за якийсь час мені вже дико хотілося до нього доторкнутися. Відчути його кожною клітиною.

А тоді я почала уявляти, як…

І оце «як» відбувалося у моїх думках щоразу, коли я його бачила. Я навіть почала боятися, що видам себе. Очима, в яких написані мої бажання.

Мабуть, він це відчував. Вимушено залишаючись на кілька хвилин на одній території зі мною, він міг бачити це все в моїх очах, не дуже й пильно придивляючись та заглядаючи в мої думки, де саме в цей час панували дивні фантазії. Іноді ж, випадково проходячи повз, він наближався занадто — ​і в мій особистий простір проникав його запах…

Навряд чи він робив то навмисно. Але я чомусь дуже хотіла, щоб він так само уявив — ​як…

Щоразу, думаючи про нього, я боляче смикала себе за короткий поводок умовностей, забороняючи собі будь-який порух у його бік. 

Ми ніколи не залишалися наодинці.

Бо повітря сплавилося б від дикої напруги і нереалізованих бажань.

І ніхто не робив і півкроку назустріч. Ні словом, ні поглядом…

Так могло тривати вічність.

Щоразу, думаючи про нього, я боляче смикала себе за короткий поводок умовностей, забороняючи собі будь–який порух у його бік. Занадто незвичними були відчуття. Але стриманість давалася дуже важко.

В ньому жила дивна сила, якій хотілося коритися. Вперше я відмовлялася ризикувати, бо відчувала — ​він сильніший. І його відмова може мене знищити.

…Програвши всі свої битви, я завершила період битв. Визнала поразки. Відмовилася розпочинати нові ігри. Кликати когось за свої межі. Чи порушувати чиїсь.

Тому дивно було відчувати оце «занадто». І так хотілося — ​відчувати. Зняти його перестороги. І свої.

Цілуватися з ним. Не претендуючи на вічність.

І навіть коли я його не бачила — ​він був. У близькій до моєї реальності. І це фонило. І жило в мені, змінюючи всі усталені формули.

Як радіація…

Ші МУР