«Вона — ​мій двійник, який створений за одною зі мною міркою» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.30 € 29.38
«Вона — ​мій двійник, який створений за одною зі мною міркою»

Вони прожили у парі 52 роки, не допускаючи нікого у свій світ для двох.

Фото pinterest.com.

«Вона — ​мій двійник, який створений за одною зі мною міркою»

Так казав про свою дружину Віру Слонім російський та американський письменник Володимир Набоков (1899 — 1977) — ​автор роману «Лоліта», що приніс йому популярність серед широкої публіки. Виявляється, якби не ця жінка, то ми б і не читали скандальної книжки, героїня котрої, точніше її ім’я, стало загальною назвою для юних дівчат, що рано починають сексуальне життя

Володимир і Віра познайомилися завдяки віршам, які писав Набоков. Але це єдине, що об’єднує дві версії їхньої першої зустрічі. Достеменно невідомо, як народилася кожна з історій і наскільки вони правдоподібні. Але в обох випадках є оригінальність та інтрига — ​саме те, що могло захопити неординарного письменника.

За першою з них, на одному з балів–маскарадів для російських емігрантів у Берліні до Володимира з пропозицією пройтися нічним містом звернулася дівчина у масці вовка. Заінтригований, він, звичайно, погодився і не пошкодував, тому що вся прогулянка була присвячена обговоренню його творчості, яку незнайомка знала досконало. А наявність маски додала таємничості. За другою версією, Віра в листі призначила зустріч Набокову на мосту, де так читала його вірші, що не могла не підкорити.

Після знайомства їх чекало два роки листування. Набоков пише Вірі, що не уявляє свого життя без неї. Але якщо вона і була повністю захоплена стосунками, то її багатий батько мав іншу думку. Як людина практична, він не бачив матеріальної перспективи для письменника у Німеччині й бажав для дочки більш благополучного шлюбу. Очевидно, припускаючи, що дозволу на весілля дівчина не одержить, вони у 1925 році таємно одружилися і поставили сім’ю перед цим фактом.

Небагатий сімейний побут не засмутив Віру, і Володимир знайшов у ній не тільки надійного союзника, а й добувача — ​дружина працювала стенографісткою в адвокатській конторі. Набоков мав можливість повністю віддатися творчості. Адже все, чого він не вмів робити: водити автомобіль, говорити німецькою мовою і навіть друкувати на машинці — ​взяла на себе Віра. Уже в перші роки шлюбу він пише декілька своїх романів. Дружина бачить його великий письменницький талант. У 1934–му в них народився син, якого назвали Дмитром. А ще через три роки Набокови їдуть у Париж.

Ставлення біографів до Віри Слонім неоднозначне: одні називали її вірним помічником письменника, його агентом і правою рукою, тоді як інші — ​домашнім диктатором і справжнім тираном.

Чудова Франція, куди подружжя з таким полегшенням поїхало з гітлерівської Німеччини, піднесла їхній сім’ї серйозні випробування. Набоков не зміг стримати своєї пристрасті і зрадив дружині, про що Віра дізналася від спільних знайомих. Коханкою письменника стала Ірина Гуаданіні — ​можливо, не така інтелектуалка, як Віра Слонім, але також підкорена віршами Набокова. Ірина займалася стрижкою собак і була неймовірно привабливою. Коли Віра дізналася про цей зв’язок чоловіка, то поставила його перед вибором — ​і він, звичайно, залишився зі сім’єю.

У 1940 році подружжя їде в Нью–Йорк. За останні гроші були куплені квитки на пароплав і відкриті візи. Прибувши в Америку, Набоков з подачі дружини пише свої романи вже англійською. Віра чудово розбиралася у видавничій справі і з успіхом стала агентом свого знаменитого чоловіка — ​відповідала на кореспонденцію, контролювала оплату за твори і перекладала його тексти. Вона настільки міцно і по–справжньому існувала в житті Набокова, що практично в кожній героїні своїх романів він відобразив ту чи іншу рису супутниці.

І, нарешті, виявляється, порятунок роману «Лоліта» — ​також заслуга вірного читача рукописів письменника — ​Віри. Він не раз переписував розділи, рвав сторінки і намагався спалити своє знамените творіння. І це б неодмінно сталося, якби не Віра і її впевненість, що роман стане популярним. Значною мірою завдяки такому заступництву книга була благополучно закінчена у 1953 році, а в 1955– му — ​побачила світ у Франції, трохи пізніше — ​і в Америці. Популярність її дивовижна. Доходи сім’ї пішли вверх, дали можливість зажити респектабельно й спокійно, переїхавши у швейцарське курортне місто Монтре.

Ставлення біографів до Віри Слонім неоднозначне: одні називали її вірним помічником письменника, його агентом і правою рукою, тоді як інші — ​домашнім диктатором і справжнім тираном. Але кому судити про свою другу половинку, як не чоловікові: «Вона — ​мій двійник, який створений за одною зі мною міркою!» — ​казав про свою вірну Віру сам Володимир Набоков.

Марина ЛУГОВА

Шлюб, надколотий паризькою інтрижкою, перетворився у зразковий приклад стосунків «майстра і його музи».
Шлюб, надколотий паризькою інтрижкою, перетворився у зразковий приклад стосунків «майстра і його музи».

 

 

Володимир Набоков на обкладинці журналу Time (травень 1969-го).
Володимир Набоков на обкладинці журналу Time (травень 1969-го).

 

 

 

 

«Якби мені сказали, що за це мене завтра стратять — ​я все одно б на неї дивився»

Цитати з роману «Лоліта»

Я відчував, ніби моє серце б’ється всюди одночасно.

* * *

Лоліта, світло мого життя, вогонь моїх стегон. Гріх мій, душа моя. Ло–лі–та: кінчик язика здійснює шлях у три кроки вниз по піднебінню, щоб на третьому наштовхнутися на зуби. Ло. Лі.Та.

* * *

Вбити її, як дехто очікував, я, звичайно, не міг. Тому що кохав її. Це було кохання з першого погляду, з останнього погляду, з вічного погляду.

* * *

Коли повернувся, дім був іще безлолітин.

* * *

Він розбив моє серце, ти всього лиш розбив моє життя.

* * *

Якби мені сказали, що за це мене завтра стратять — ​я все одно б на неї дивився.

 


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.