Хтось бачить казкове мереживо, хтось - сітку для здобичі.
Перший павутиновий ранок цієї осені
Хіба не захопишся мимоволі, не стишиш швидкої ходи, розгледівши таку нерукотворну, природою виплекану красу і не візьмешся за об’єктив, щоб її зберегти на світлині?
Лариса ЗАНЮК
Цей зворушливий малюнок зафіксував фотограф Микола Вареник. Розглядаєш дивовижний знімок — і потрапляєш у казку, де ходить осінь лісом, розвішує поміж гілками прозорі павутинкові серпанки, змочені росою, щоб просушилися на сонці. Бо павучихи–витівниці так захопилися роботою, що вже й на парканах повивішували свої мереживні вироби, наче на продаж. Невтомні лапки–спиці наплели їх стільки, що вистачить кожне деревце прикрасити. Придивляйтеся, але не пошкодьте тонкої роботи. Маленькі трудівники снують і снують нам продовження літа. Хтось назвав його бабиним. А осіннє тепло таке ласкаве, наче природа хоче подарувати ще кілька погожих деньочків тій бабусі, що влітку напрацювалася, а тепер присіла на лавці проводжати літо… А воно летить, як перелітний птах, і лагідно липне до старечих, покручених вузликами рук. Сказано ж — бабине літо…
Добрий шофер та бабусина таблетка
Цей анекдотичний випадок розповів мені знайомий водій маршрутки
Костянтин МОРОЗ
Якось у віддаленому поліському селі Любешівського району в автобус, який їхав до Луцька, ледве зайшла, спираючись на кийок, старенька бабуся. Видно, вибралася до дітей чи онуків, бо тримала велику торбу. Попросила молодого шофера:
– Синку, як будуть Маневичі, то скажеш мені. Тільки не забудь.
— Добре, бабцю, не переживайте, — заспокоїв водій.
Оскільки пасажирів було не дуже багато, то їхали швидко. Але в Маневичах він не зупинявся. А в Колках на автостанції старенька, яка дорогою задрімала, несподівано запитала у шофера:
— Синку, то вже Маневичі?
Лише тоді і він, і пасажири згадали прохання немічної бабусі. Водій — добра душа, відчувши себе винуватим, не довго думаючи, розвернув автобус і погнав назад у райцентр. Дорога не така вже й далека — два десятки кілометрів. Його рішення мовчазною згодою підтримали пасажири, й ніхто навіть не обурювався.
На автостанції шофер полегшено зітхнув і, відчинивши двері, голосно сказав:
— Усе, бабцю, приїхали, то вже Маневичі!
— Мені в Маневичі не треба, — заявила старенька, — я до Луцька їду.
В автобусі запанувала мертва тиша. Класична німа сцена, як у театральній п’єсі.
— То дочка мені наказувала, коли будемо в Маневичах, щоб я не забула таблетку від тиску випити. Дякую, синку, що нагадав, — пояснила жіночка.
Бабуся так і не зрозуміла, чому решту шляху, тільки глянувши на неї, пасажири заходилися сміхом.
У селі Промінь місцева влада проігнорувала День Незалежності України
У редакцію «Газети Волинь» звернувся громадський активіст, один із тих, хто першим підняв синьо–жовтий прапор у цьому населеному пункті, Григорій БОРЕЙЧУК, депутат Луцької районної ради
«Написати лист мене спонукала публікація Петра Кравчука «Чому у Любешові не відзначали День Незалежності України?» Аналогічна ситуація була й у нашому селі Промінь Боратинської ОТГ. 24 серпня у Свято–Михайлівському храмі отець Володимир Дрозд відправив молебень. Після служби всі люди, які були в церкві, пройшли хресним ходом із хоругвами до пам’ятника борцям за волю України, спорудженого за сприяння колишнього голови колгоспу Володимира Ющука. Там виступив наш священник і я як депутат Луцької районної ради. Прикро, але ніхто з представників місцевої влади до нас не прийшов, не привітав, не було старости Вікторії Косарук. Чому обранці громади зневажають нас? Село Промінь — з давніми патріотичними традиціями. Ми одні з перших на Волині ще 15 серпня 1991 року, за 9 днів до проголошення Незалежності України, підняли синьо–жовтий прапор».
Календар
11 вересня
Сонце (схід — 6.46, захід — 19.43, тривалість дня — 12.57).
Місяць у Водолії. 12–13 дні Місяця.
Іменинники: Іван, Анастас, Олександр.
12 вересня
Сонце (схід — 6.48, захід — 19.41, тривалість дня — 12.53).
Місяць у Водолії, Рибах. 13–14 дні Місяця.
Іменинники: Данило, Гаврило, Павло, Арсен.
Золоті слова
«Мни свою глину в руках, поки не відчуєш кремінь»
«Освіта потрібна людині не для іспиту. Теперішня людина — тільки освічена. Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується… Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь».
Василь СТУС, з «Листа до сина».
Колківська підприємиця «працевлаштувала» сонце
П’ять домогосподарств Маневиччини не лише повністю забезпечують себе електроенергією, а й продають державі. Понад півтора року сонячна електростанція покриває споживання приватного будинку й магазину «Вікторія» колківчанки Вікторії Горбач
Юлія МУЗИКА
Енергонезалежним її обійстя стало в серпні 2017–го після спорудження сонячної електростанції на 15 кВт під «зелений» тариф. На південній стороні будівлі розмістили 60 панелей по 260 Вт та встановили німецький інвертор «Kaco Powador».
– Ми з чоловіком мріяли про це ще з 1996 року. Часто подорожували і бачили, як ефективно люди використовують енергію сонця, у нас тоді про таке й мови не було. У 2017–му і в нас почали споруджувати якісні сонячні електростанції. Вирішили встановити таку і у своєму господарстві. Найефективніша вона влітку, потужність її знижується лише за похмурої погоди. Протягом десяти місяців ми не тільки покриваємо власні енерговитрати, а й маємо надлишок для продажу, — ділиться підприємиця, зауважуючи, що повна окупність мініелектростанції у кліматичних умовах Волині настає через 3–4 роки.
Погода
«Літо бабине, бабине літо, серце чує осінні путі…»
Щемною ностальгією пронизана осіння поезія. Володимир Сосюра роздумує на цю тему так: «Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті», але в кожній порі — свій позитив, тож «радість і в осені є, в золоте павутиння любові ти заплутала серце моє»
11 вересня згадують Усікновення голови Хрестителя Господнього Івана. Цього дня — суворий піст, спомин про сумну подію після святкування іменин царської доньки Іродіади, яка зажадала у винагороду голову пророка Божого на блюді. Він постраждав за те, що казав гірку правду в очі царям. «Іван Пісний прийшов, літо красне відвів», — говорили наші пращури і стежили за журавлями: якщо ті полетіли на південь, то осінь буде короткою, а зима — ранньою.
А за прогнозом чергового синоптика Волинського обласного гідрометеоцентру Світлани Гончаренко, 11–12 вересня — мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер південний, 5–10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — 10–15, удень — 22–27 градусів тепла. За багаторічними спостереженнями, найтепліше 11 вересня було 1983 року — плюс 31, найхолодніше — 1968–го — 3 градуси тепла.
У Рівному 11, 12 вересня хмарно, без опадів. Температура повітря — 12–26 градусів тепла.
