«Була Уляна, стала Зоряна, а хворим від того не легше…»
Так прокоментував зміни в керівництві Міністерства охорони здоров’я відомий на Волині лікар, який зізнався: найважче в його роботі — змиритися, що зубожілі пацієнти без грошей — смертники
Перетурбації в галузі медицини затягуються. Кожна «нова мітла» обіцяє зробити допомогу доступною і якісною, але люди вже втомилися вірити. Бо міністрів було багато, але жоден не зміг реалізувати задекларовані реформи, які б зменшили залежність результатів лікування від товщини гаманця хворого.
І ось знову інше обличчя: 29 серпня депутати нового скликання Ради проголосували за звільнення Уляни Супрун і призначили на посаду очільниці МОЗ Зоряну Скалецьку. А у ЗМІ поширили заяву глави фракції партії «Слуга народу» Давида Арахамії, що нардеп і позаштатний радник Президента Михайло Радуцький може замінити її… через три місяці.
«МОЗ України. Що було, є і буде?» — так назвала Уляна Супрун документ, який передала наступниці. У ньому перелічила свої досягнення за 3 роки: реформа первинної ланки медичної допомоги, автономізація закладів охорони здоров’я, створення єдиної електронної системи, програма «Доступні ліки».
«МОЗ України. Що було, є і буде?» — так назвала Уляна Супрун документ, який передала наступниці.
— А хто і коли вилікувався у сімейного лікаря? Направляють у лікарню. А там —томографія, УЗД, аналізи… На обстеження всі заощадження віддам, а з чим тоді в стаціонарі бігати до аптеки? — пояснювала колега, чому передумала лікуватися.
Запуск програми «Безкоштовна діагностика», яка мала розпочати роботу з 1 липня, не відбувся. І заплановані на 2020 рік реформи на вторинному і третинному рівнях медицини навряд чи повністю впишуться у рамки майбутнього бюджету. Грошей, як завжди, бракуватиме, та й витрачати їх із розумом, контролювати цей процес у нас не навчилися. Кажуть, видатки на охорону здоров’я з державного бюджету на душу населення в Україні становлять близько $200 на рік. Чи ви ними скористалися? Платимо податки, а потім знову розкошелюємося в лікарнях.
Суспільство розділилося в оцінці дій Уляни Супрун: хтось дякує за скромність і щире бажання поліпшити стан справ у медицині, а комусь її діяльність видається некомпетентною і навіть шкідливою. На совісті в. о. міністра, як вважають її противники, невирішені проблеми трансплантації, що призвело до смерті хворих, які не дочекалися пересадки органів. Звинувачували Супрун і в тому, що за її керівництва не закуповували розщеплених вакцин, через що деякі батьки відмовлялися від імунопрофілактики. Заборона нещепленим дітям відвідувати школи і дитсадки, інші методи примусу викликали нову хвилю нарікань. «Більшого внеску в антипропаганду вакцинації не зробив жодний міністр», — висловив у коментарях свою думку лікар–імунолог Андрій Волянський.
Утім, скільки б хто не критикував Супрун, оптимізму це не додає. Бо й нова команда чіткого плану дій не представила.
«Якщо ми виконаємо програму Президента і, як обіцяли, за два роки зможемо зробити модель державної страхової медицини, тоді зарубіжні інвестори стануть у чергу», — потішив українців своїми сподіваннями уже згадуваний Михайло Радуцький. Продовжувати реформування галузі пообіцяла під час прес–конференції і Зоряна Скалецька.
І медична спільнота, і всі ми, українці, щиро бажаємо новій очільниці МОЗ швидко «акліматизуватися» і впрягтися в роботу. У теперішній ситуації згадується давня притча. «Чи довго нам чекати змін на краще?» — запитали у старого мудреця. І почули: «Якщо чекати, то довго».
