Як «заразитися» оптимізмом і швидше відновити здоров’я? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.24 € 26.66
Як «заразитися» оптимізмом  і швидше відновити здоров’я?

Учений з Італії дає рецепт щастя: спілкуйся зі щасливими і почуватимешся добре.

Колаж «Цікавої газети на вихідні».

Як «заразитися» оптимізмом і швидше відновити здоров’я?

Відповідь на це запитання знайшов Джакомо Ріццолатті — італійський нейробіолог

«Я — співчутлива, а ти — черствий…»

У 1992 році вчений, який працює в університеті Парми директором Інституту неврології, зробив революційне відкриття, що спричинило переворот у психології та інших науках. Він виявив унікальні клітини мозку, які активізуються, коли ми спостерігаємо за діями інших людей. Назвав їх «дзеркальні нейрони», бо вони автоматично відображають чужу поведінку у нас в голові, дають змогу відчути ситуацію так, наче вона відбувається з нами, допомагають підсвідомо, без будь–якого розумового аналізу, а спостерігаючи лише за мімікою і жестами, «заражатися» емоціями іншої особи.

Здавалося б, ось він, рецепт щастя. Спілкуйся зі щасливими і почуватимешся добре. Але чому ж у житті все не так просто. Крім дзеркальних нейронів, безумовно, працює наша свідомість, воля — з їхньою допомогою можна частково «гасити» ті почуття та емоції, які з’являються через дії дзеркальних нейронів.

До речі, помічено, що у панянок в емоційній системі їх більше, ніж у чоловіків. Цим пояснюється вища здатність жінок до розуміння і співчуття. Були проведені експерименти, під час яких добровольцям обох статей показували когось у стані болю, страждання — жіночий мозок реагував набагато сильніше, ніж чоловічий. Так склалося в результаті еволюції: природі важливо, щоб саме мати, яка проводить найбільше часу з дитиною, була емоційно відкритою, співпереживала, раділа і за дзеркальним принципом допомагала розвивати емоції малюкові. Тому не дорікайте своїй половинці: «Я —співчутлива, а ти —черствий…»

Ще один цікавий експеримент показує відмінність між чоловіками і жінками. Організовується гра: скажімо, граю з вами проти когось третього, а потім ви починаєте навмисне грати проти мене, хитрувати. У цьому випадку чоловік страшенно сердиться, в той час, як представниця прекрасної статі вважатиме таку поведінку безневинним жартом. Тобто жінка більше схильна пробачати, ставитися до багатьох речей легше. А її партнер сприймає ту ж зраду, скажімо, набагато серйозніше і відреагує відповідно. Звичайно, багато залежить від виховання, але глибинна причина цих відмінностей —кількість дзеркальних нейронів у мозку.

Намагайтеся контактувати з приємними, нетоксичними людьми, підтримувати доброзичливі стосунки в родині. Не забувайте посміхатися, й одержуватимете у відповідь позитивні емоції.

Таке ж пояснення має і різна реакція різних людей на фільми жахів або трагічні репортажі по телевізору. Ми автоматично отримуємо ті ж емоції? Скажімо, засмучуємося, і в нас починає вироблятися гормон стресу кортизол, який порушує сон, пам’ять, роботу щитовидної залози і т. д. Дехто реагує дуже важко. Навіть якщо будете намагатися заспокоїтися, контролювати себе — це може лише трохи послабити реакцію, але не позбавить від неї.

З іншого боку можна використовувати той же принцип дії дзеркальних нейронів, щоби поліпшити настрій. І не обов’язково для цього щодня переглядати веселі комедії. Намагайтеся контактувати з приємними, нетоксичними людьми, підтримувати доброзичливі стосунки в родині. Не забувайте посміхатися, й одержуватимете у відповідь позитивні емоції.

Дивись — і лікуйся

Джакомо Ріццолатті переконаний, що його відкриття можна застосовувати і в медицині. Відомо, що моторні дзеркальні нейрони змушують нас подумки відтворювати ту ж дію, яку ми бачимо, якщо її здійснює хтось інший, у тому числі на екрані телевізора або комп’ютера. Так, наприклад, помічено: коли ми дивимось поєдинок боксерів, у нас напружуються м’язи, і навіть можуть стискатися кулаки. Це типовий нейроефект, і на ньому заснована нова технологія відновлення після інсульту, хвороби Альцгеймера та інших захворювань, при яких людина забуває, як рухатись. Такі експерименти проводять в Італії та Німеччині.

Суть ось у чому: використовуючи зоровий поштовх — показуючи необхідну дію за певних умов — можна активізувати нервові клітини, змусити їх «відображати» рух і знову почати працювати, як належить. Такий метод називається «терапія дії і спостереження», в експериментах вона дає значне поліпшення при реабілітації хворих після інсульту.

Але найдивовижніший результат учені отримали, коли цю терапію спробували застосувати для відновлення після серйозних травм, автоаварій — коли людині накладають гіпс, а потім їй фактично заново потрібно вчитися ходити. Зазвичай у таких випадках довго зберігається хвороблива хода, пацієнт кульгає і т. д. Якщо його традиційно навчати і тренувати, це займає чимало часу. У той же час, якщо показувати спеціально створений фільм з відповідними рухами, то в мозку постраждалих активуються необхідні рухові нейрони, і люди починають нормально ходити буквально за кілька днів. Навіть для вчених це виглядало як диво.

— Професоре, а що відбувається, якщо у хворого пошкоджені дзеркальні нейрони? При яких недугах це буває? — запитує журналіст.

— Насправді масово вразити ці нейрони не так просто, вони розподілені по всій корі головного мозку. Якщо у людини трапляється інсульт, то страждає лише частина таких нейронів, — пояснює Джакомо Ріццолатті. — Найбільш серйозні пошкодження дзеркальних нейронів пов’язані з генетичними порушеннями. Найчастіше це відбувається при аутизмі. Оскільки в мозку таких хворих зламаний механізм «віддзеркалення» дій та емоцій оточуючих, аутисти просто не можуть зрозуміти, що роблять інші. Вони не в змозі співчувати, оскільки не відчувають схожих емоцій при вигляді радості чи переживань. Все це їм не знайоме, може лякати, і тому хворі аутизмом намагаються сховатися, уникають спілкування.

Учений вважає, що можна успішно відновлювати дітей–аутистів, якщо робити це буквально з колиски. На найбільш ранньому етапі потрібно проявляти дуже сильну чутливість, навіть сентиментальність з такими малюками: мама та фахівець повинні дуже багато розмовляти з дитиною, торкатися до неї, щоби розвивати і моторні, й емоційні навички. Дуже важливо гратися з нею, але не в змагальні ігри, а в такі, де позитивного результату можна досягти тільки спільними діями: наприклад, дитина тягне канат — нічого не виходить, мама тягне — нічого, а якщо зроблять це разом, то дістається якийсь приз. Так дитина усвідомлює: ти і я разом — це важливо, не страшно, а корисно. І хоча теорію Джакомо Ріццолатті щодо лікування аутизму не всі оцінюють однозначно, зашкодити його поради нікому не можуть. Навпаки, у такий спосіб батьки зроблять крок до успіху.

(За матеріалами «Ua modna»).

Оксана КРАВЧЕНКО.