«Знаєш, що залишається незмінним?»
До всіх жінок, які вважають, що в них немає сил…
Дорога моя, не втрачай надії і не впадай у відчай!
Душевний спокій, рівновага, гарний настрій, радість і світло, що наповнюють твоє серце, повернуться знову. Так, ти сьогодні в сум’ятті. Тобі здається, що ти розлітаєшся на друзки, які неможливо буде зібрати. Але все рано чи пізно закінчується. І цей сумний період у твоєму житті підійде до кінця. А на зміну йому прийдуть щастя і спокій.
Це лише розділ історії, яку ти сама пишеш. І коли вона закінчиться, історія триватиме. Неможливо описати словами, які почуття тебе переповнюють у ці дні. Здається, що ти втратила контроль над своїм життям. Усе летить шкереберть. Але так тривати весь час не може. Адже ніщо не вічне — ні погане, ні добре.
Якщо ти готова прийняти поразку, пам’ятай: ти народжена не для цього. А прийшла в цей світ, щоб розкрити себе, реалізувати всі свої можливості, як би важко не було.
Я знаю, що з тобою сталася погана подія. І тепер у тебе опустилися руки. Але ти помиляєшся.
Зруйновані стосунки, розбите серце, нездійснені надії і мрії. Ти вже пройшла через все це. Як і багато інших жінок. Повір, майже кожна збирала своє серце по шматочках. Не одній довелося побувати в стосунках без взаємності. Жахливо замість любові та поваги отримувати порожнечу і самотність. Боляче, коли ти так близько до мети, але в якийсь момент твої плани руйнуються. І ти починаєш звинувачувати себе у власній слабкості й непотрібності. Ти звалюєш на свої плечі непосильний тягар звинувачень і докорів.
Якщо нема кому допомогти — у тебе один вихід. Допомогти собі самій.
Але навіщо про це стільки думати?
Ти не повинна дозволяти своїм деструктивним думкам ставити тебе на коліна. Якщо нема кому допомогти — у тебе один вихід. Допомогти собі самій.
Згадай про те добре, що є в тобі. Згадай про близьких людей, які люблять тебе, незважаючи ні на що.
Життя сьогодні не закінчується. Так, воно деколи важке, несправедливе і жорстоке. Але це буде не завжди. Світ навколо нас стрімко змінюється, і ми стаємо іншими разом з ним. Але тільки зовні.
Знаєш, що залишається незмінним? Наш внутрішній світ. Наша сутність завжди буде такою ж. І все з часом повернеться на свої місця. Тоді ти станеш знову собою.
Згадай, якою ти була в дитинстві. Ця людинка всередині тебе нікуди не зникла. Ти просто виросла і тепер дивишся на світ очима дорослої людини. І можеш тепер бачити багато поганого.
Зазирни у свою душу і відшукай там надію. Ту, яка живила тебе в дитинстві. Вір і не бійся іноді бути слабкою.
З любов’ю — та, що розуміє твої почуття.
Сара БАЛЛОА,
психолог
Джерело:
tutkatamka.com.ua.
