Нормандська зустріч: зрада, перемога чи біг на місці? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.33 € 26.85
Нормандська зустріч:  зрада, перемога чи біг на місці?

«Хрещення» Путіним Зеленський пройшов.

Фото unian.ua.

Нормандська зустріч: зрада, перемога чи біг на місці?

9 грудня відбулась зустріч лідерів України, Росії, Франції та Німеччини Володимира Зеленського, Володимира Путіна, Еммануеля Макрона та Ангели Меркель. Вирішували долю окупованого Донбасу. Українці з тривогою чекали на результати, адже одні побоювались, що Зеленський здасть Україну, а інші сподівались, що, як обіцяв, швидко домовиться з Путіним про мир «десь посерединці». Підсумком перемовин став Меморандум, у якому з плюсів можна виділити домовленість про обмін полоненими до кінця року, а з мінусів — згоду України на імплементацію в українське законодавство так званої «формули Штайнмаєра» і згадка про те, що закон про особливий статус ОРДЛО має діяти на постійній основі. В іншому сторони залишились на своїх позиціях, якщо, звісно, не було якихось таємних домовленостей

Коментарі

Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ, Президент України:

«Не знаю, хто кого (переграв на переговорах. — Ред.). Зараз правильно бути дипломатом. Кажімо, що поки що — нічия».

Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, політик та дипломат:

«Зустріч минула під знаком «домовилися домовлятися». Результат — нульовий. Я не очікував нічого іншого. Більше того, у нашій ситуації, за нашої непідготовленої влади — це найкращий із можливих результатів. Емоція одна — безпорадність представників української сторони.

Максимум чого чекав: вирішення питання про звільнення полонених, хоча б тієї кількості, яка була анонсована у вересні. Нічого більшого нормандський формат не міг привнести, оскільки він уже перебуває в російській парадигмі «постійної війни».

Олег СЕНЦОВ, колишній політв’язень Кремля:

«Країну ніхто не зрадив. Полонених намагаються повернути. Хороші переговори. Але розмови про дешевий газ мене насторожують».

Костянтин ЄЛІСЕЄВ, дипломат, ексзаступник голови Адміністрації Президента України Петра Порошенка:

«Сухий залишок саміту в Парижі: прориву не сталося, «обіцяного» швидкого миру не буде, окреслені «червоні лінії» поки дотримані, санкції ЄС проти РФ будуть продовжені, нових Мінськів не буде, зафіксовано примат принципу «спершу політика» над безпекою у виконанні Мінська».

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат від «Європейської солідарності»:

«Зустріч відбулася — це добре. Вона не стала історичною, це очевидно, тому що у Путіна немає жодної зацікавленості підписувати мир. Добре, що наша влада не пішла на капітуляцію, на реалізацію планів Кремля. Для мене особисто дуже важливо, що вдалося домовитися про звільнення заручників — це ключовий підсумок саміту.

Добре, що наша влада не пішла на капітуляцію, на реалізацію планів Кремля.

На двосторонніх перемовинах саме газове питання, а не Донбас, було ключовим. Росії не вистачило кілька місяців для добудови Північного потоку-2, і вона сьогодні як ніколи зацікавлена у короткотерміновому контракті для транзиту газу. Вважаю, що змішувати безпекові і газові переговори — це абсолютно неправильно.

Також Росія намагається просунути свій політичний план, так звану формулу Штайнмаєра, у якій закріпити на постійній основі особливості місцевого самоврядування на Донбасі. А це і є ті «червоні лінії», які не варто переходити Україні».

Віталій ПОРТНИКОВ, журналіст, письменник:

«Володимиру Зеленському необхідно зрозуміти — для захисту українських інтересів є необхідною національна єдність. Єдність влади і опозиції, єдність тих, хто в кабінетах, і тих, хто на вулицях. Національної єдності з тими, кому на державні інтереси наплювати, просто не вийде — навіть якщо багато хто з цих людей в другому турі президентських виборів і голосував за Володимира Зеленського. Не може бути ніякої єдності з людьми, яким все одно, якому Богу молитися, в якій країні жити, ким себе вважати — аби було корито. Це доведено історією. Ці люди 10 грудня перестають бути опорою Володимиру Зеленському.

Перестають просто тому, що Путін ніколи не пробачить українському Президенту того очевидного приниження, яке він зазнав під час «нормандського саміту». Путін аж сказився. Він буде намагатися помститися і Зеленському, і Україні. Зеленського — змусити прогнутися, а ще краще — зникнути, поступитися місцем якомусь колабораціоністові. А Україну — дестабілізувати, обстріляти, заморозити, змусити зрозуміти, що її місце — разом із Росією. А ще краще — просто в Росії.

У цій ситуації у Зеленського немає як політичного, так і просто людського виходу, крім як спертися на патріотів — і серед своїх прихильників, і серед своїх супротивників. Потрібно перестати шельмувати тих, хто помічає його недосвідченість і наївність, потрібно перестати переслідувати українських політиків і активістів тільки за те, що вони усвідомили небезпеку, яка загрожує нашій країні, раніше і краще за Зеленського. Коли країні загрожує така небезпека, національної єдності просто не можна уникати.

Тому що альтернативою такій національній єдності завжди стає національний крах».

Святослав ВАКАРЧУК, лідер партії «Голос», про результати Нормандської зустрічі:

«Ми всі озвучили Президенту «червоні лінії». Він озвучив їх на прес–конференції. Путін не звернув на них жодної уваги. Це — сухий залишок Нормандії.

Добре, що домовились про обмін заручниками. І про припинення вогню. Це єдине, що зараз матиме значення. Подивимось, як ці домовленості будуть виконані».

Василь РОГУЦЬКИЙ/