Хвалю… Хваліть! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.19 € 32.96
Хвалю… Хваліть!

Дитина ж дізнається про свою доброту, працьовитість, старанність саме від рідних.

Фото radnaterapija.net.

Хвалю… Хваліть!

Цього тижня 18–літній син надіслав на мій телефон фото нашої кухні. Усі кружки на гачечках перевісив так, щоб дивилися в один бік. Дописав, що і це, й інше поскладене має бути в досконалості. Так хотілося поцікавитися, а що там із пакетиками з–під чипсів у його кімнаті, натомість відіслала смайлик з емоцією гордощів

Відтоді, як син подорослішав, я багато дізналася про те, як живити в дітях ініціативність. З того, що прочитала й переосмислила, зробила висновок: потрібно добре думати навіть над тим, як хвалиш. Приміром, такі форми, як «Ну нарешті в тебе все вийшло!» або «Куди краще, ніж минулого разу», зовсім не годяться. По суті, це не визнання старань дитини, а щось переполовинене. Про малоцінні «Ти у мене молодець», «Ти найкращий» я вже писала. Психологи також відраджують батьків вживати «Я знала, що ти справишся»: дитина хвилювалася, наприклад, на змаганнях виклалася «на всі сто», а тут мама підкреслює, що усе ж було відомо. Нібито це дар з небес. То як треба?

«Мам, подивися, що у мене вийшло?» — ​малий Ромаш підсовує мені «картину» з кривульками. Старшим дітям у їхньому ранньому дитинстві я казала: «Прекрасно. Давай причепим магнітиком на холодильник». Тепер я знаю, що найкорисніше для малого почути так званий «описовий» відгук: «Я бачу два кружечки, а тут щось так цікаво ти закрутив». Від таких начебто звичайних слів син справді радіє і щось мені ще пояснює, а тоді додає, що треба причепити на холодильник… Донька після концерту у школі схвильовано чекає моєї реакції на свій виступ. Вона збилася посеред мелодії. (А за день до того не послухалася, коли я радила сісти і програти її кілька разів). Сказала, шкодуючи її через пережите: «Мені сподобалося, що після помилки ти зібралася і змусила себе грати далі. Це сила волі». Вона задоволено хитнула головою. А мені так хотілося ще щось докинути про той непослух. На диво, за деякий час від неї почула: «Таки ти була права, треба було тоді пограти».

Схвалення батьками найкращого, що є в дитині, надовго потрапляє в її емоційне сховище й підживлює у моменти сумнівів чи зневіри.

Наша реакція на вчинки дітей лягає у канву їхнього досвіду. В книзі Адель Фабер і Елейн Мазліш про грамотне спілкування з дітьми, котрою зачитуюся останнім часом, я знайшла таке: «День за днем з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони. Дитина відкриває для себе, що може тримати увагу глядацької зали, бути пунктуальною й продемонструвати силу волі». Мама й тато, дорослі й авторитетні, показують, що вона має чим пишатися. Завдяки цьому навчається вірити у себе.

Схвалення батьками найкращого, що є в дитині, надовго потрапляє в її емоційне сховище й підживлює у моменти сумнівів чи зневіри.

Тож виходить, що наше добре слово має надзвичайну цінність, а раз так, то й ми мусимо його зважити, перш ніж висловитися. Знайти маленьке хороше зрушення, навіть коли воно мікроскопічно маленьке. Психологи радять батькам тренуватися описувати вголос те хороше, що вони побачили у діях підлітків. Дитині, яка підняла половину розкиданих олівців, корисно почути саме таке: «Ти позбирав частину олівців. Яка ж чистенька тепер кімната у цьому куточку».

Серед наполегливих рекомендацій татам і мамам — ​аналізуйте, які риси вдачі подобаються вам у малюку, не скупіться на вдячні слова. «Доброму жити на світі веселіше», — ​співає кіт Леопольд з мультика. Дитина ж дізнається про свою доброту, працьовитість, старанність саме від рідних дорослих.

Маєте що додати чи заперечити? Пишіть на наші адреси: okovalenko74@gmail.com або ж tsikava.gazeta@gmail.com, а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО,
мама


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.