Курси НБУ $ 39.47 € 42.18
Почали і кинули: у Стобихівці на будівництві багатостраждальної школи фундамент заріс травою

Віктор Осадчук: «Як бачите, фундамент поріс травою».

Фото Ірини КРАВЧУК.

Почали і кинули: у Стобихівці на будівництві багатостраждальної школи фундамент заріс травою

Чи буде в цьому році в учнів села Стобихівка Камінь-Каширського району Волині перший дзвоник? Ствердної відповіді на це питання ми в селі не почули. І, як сказав один із батьків, коли люди й далі бачитимуть, що будівництво нової школи не просувається (поки що зроблено лише фундамент), то знову залишать своїх чад удома. Як це вже було не раз

«Тату, не ори поле, щоб можна було стежкою бігати на уроки»

Їдучи у відрядження в село Стобихівку Камінь-Каширського району, знала, що обов’язково поцікавлюся, як же справи з будівництвом нового приміщення навчального закладу, про яке стільки літ ведеться мова. А тут ще й зустріч із подружжям Морозів, які ростять одинадцять доньок та синів, — героями сторінки «Любить! Не любить» — вкотре підтвердила, яке це наболіле питання для стобихівчан. Адже, як висловилася багатодітна мама, навчання у дві зміни змушує тільки те й робити, що годинника стерегти: одних школяриків одягаєш і проводжаєш на уроки, других зустрічаєш. І так цілий день.

Мати-героїня Ірина Мороз, яка ростить з чоловіком 11 доньок та синів, сподівається, що хоча б молодшим з них пощастить вчитися у новій школі.
Мати-героїня Ірина Мороз, яка ростить з чоловіком 11 доньок та синів, сподівається, що хоча б молодшим з них пощастить вчитися у новій школі.

 У Морозів було шість учнів, а з першого вересня стане на одного більше — у перший клас піде Уляна. На підході до шкільного віку і Максимко, якому в наступному році виповниться шість літ. Ось цей хлопчина, почувши, що неподалік від їхньої хати почалося будівництво нової школи, якось сказав: «Тату, ти не ори це поле (воно поки що облогує. — Авт.), щоб можна було стежкою бігати на уроки». Батьки, згадуючи ці синові слова та дивуючись з їх «дорослості», говорили:

— Ось тільки коли то буде, що в нову школу ходитимуть діти?

Згодом це ж саме довелося почути і від Віктора Осадчука – батька семи дітей, з яких п’ятеро – учні. Як висловився чоловік, уже стільки сказано, що про проблему Стобихівки, здається, знає вся Україна: у школі, розрахованій на 75 учнів, вчиться на дві сотні більше. Навіть у дві зміни й то тісно. Віктор Іванович був серед тих, хто торік їздив у Київ.

– На початку навчального року ми пікетували Офіс Президента, – розповідав чоловік на місці новобудови.– Зустрічалися із Зеленським на Банковій. Глава держави, вислухавши нас, пообіцяв, що школа буде. І справді після цього у листопаді почалося будівництво. Ось бачите – і фундамент зроблено. Але за весну й літо уже травою заріс. Усе повністю зупинилося, техніку забрали. Чому? Не знаю.

Реклама Google

Як висловилася багатодітна мама, навчання у дві зміни змушує тільки те й робити, що годинника стерегти: одних школяриків одягаєш і проводжаєш на уроки, других зустрічаєш. І так цілий день.

– Шкода, що діти не мають умов, – долучається до розмови ще один багатодітний батько Микола Осадчук. – Я не спеціаліст у цій справі, але так думаю: це ненормально, коли вони вчаться в тісноті, як то кажуть, одне в другого на голові сидить. А якщо в класі взимку 7 – 10 градусів тепла і куртку не знімеш, бо холодно, то яке навчання?! У 1950-х роках у цій школі батьки наші вчилися. Вони теж не мали хороших умов, але ж це можна було зрозуміти – важке повоєння. А зараз XXI століття, технологічно світ розвинувся, а школа та сама, що й була. До того ж учнів не 50, як колись.

Ще більше подивування з того, що в Україні ратують за поліпшення демографічної ситуації, а тут ось тобі – така багатодітна Стобихівка на відміну від окремих волинських сіл, де залишилися одні пенсіонери. Чому ж проблема зі школою ніяк не вирішується? Мовляв, народжуваність заохочується. Це добре. «А далі куди? Хіба в бари. Чого-чого, а цього добра вистачає».

Віктор Осадчук разом з іншими батьками пікетував торік Офіс Президента, вимагаючи будівництва в селі нового навчального приміщення.
Віктор Осадчук разом з іншими батьками пікетував торік Офіс Президента, вимагаючи будівництва в селі нового навчального приміщення.

 І голова батьківського комітету Стобихівської школи I – II ступенів Сергій Сохацький, з яким ми не змогли зустрітися, згодом у телефонній розмові сказав:

– Якщо роботи на будівництві нового приміщення до кінця літа не будуть продовжені, то люди не пустять синів і дочок 1 вересня на навчання, як це було і торік, і позаторік... Чую, знову збираються їхати до Президента. До мене звертаються із запитаннями щодо чергового «замороження» об’єкта. Я пояснюю, що триває процедура визначення забудовника. Але, по правді, і сам уже не вірю в те, що їм говорю. Бо ж це п’ять років то проєкт підправляють, то тендер призначають. Схоже на те, що нас просто заспокоюють, аби не протестували і не зривали навчального процесу.

«Якщо роботи на будівництві нового приміщення до кінця літа не будуть продовжені, то люди не пустять синів і дочок 1 вересня на навчання, як це було і торік, і позаторік...»

До речі, Сергія Сохацького тричі судили за те, що, не пускаючи дітей до школи, він «не дає їм можливості вчитися». І щоразу виправдовували, бо доходили висновку, що своїми діями чоловік відстоює їхні права.

Обіцяне Зеленським «велике будівництво» зупинив... тендер

Стобихівська школа після десятка літ боротьби за неї увійшла в перелік інвестиційних проєктів, що можуть реалізовуватися за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку. Тобто з фінансуванням нібито не повинно бути проблем. Чому ж таке затишшя на об’єкті? Питання, яке довелося почути від мешканців села, ми поставили начальнику відділу освіти, молоді і спорту Камінь-Каширської райдержадміністрації Віктору Пасю.

–У цьому році на будівництво нової школи мали виділити 12 мільйонів гривень за умови співфінансування в розмірі десяти відсотків, а це 1 мільйон 200 тисяч, з районного бюджету. Район своє зобов’язання виконав.

За словами Віктора Івановича, питанням зведення Стобихівської школи займається управління капітального будівництва обласної держадміністрації, куди й передано проєктно-кошторисну документацію. Тож подальша розмова – із начальником цього управління Іваном Корчуком.

У 1950-х роках тут було 50 учнів, а тепер – 250.
У 1950-х роках тут було 50 учнів, а тепер – 250.

 –Те, що в цьому селі потрібна школа, уже ні в кого не викликає сумнівів, – сказав Іван Миколайович. – Але не варто будувати приміщення таке, куди згодом хоч екскурсії влаштовуй. Попередній проєкт передбачав занадто велику площу, тож довелося його підкоректувати. І якщо початкова вартість об’єкта була майже 120 мільйонів (і це без котельні та благоустрою), то після доопрацювання – це вже 100 мільйонів. Враховано те, що ця школа не є в районі опорною.

То ж чи буде у стобихівських учнів перший дзвінок? Тобто чи продовжаться до 1 вересня роботи на будівництві школи, адже інакше батьки знову протестуватимуть? З цього приводу Іван Корчук сказав:

– Для визначення забудовника треба провести тендер (фундамент, до речі, робила будівельна фірма «Житлобуд-2». – Авт.). А тендер є тендер – він займе місяць. Думаю, в цьому році буде зведено стіни, зроблено те, на що коштів вистачить.

Мова йде про виділені на 2020-й 12 мільйонів... А я думаю про багатодітні сім’ї Стобихівки, зокрема про подружжя Морозів, яке так чекає, коли ж то їхні діти підуть у нову школу. Хоч би наймолодшим пощастило.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel