Бог подарував Мар’яну кохання на ім’я Мар’яна, а тепер ще й синочка Еміля.
«Я заступився за дівчину, а мене облили бензином...»
Вогонь спопелив три чверті тіла ззовні і 16 відсотків внутрішніх органів горохівчанина Мар’яна Кунчика. Цими днями у турецькому Стамбулі йому зробили
33-ю пластичну операцію завдяки телевізійному проєкту «Я соромлюся свого тіла». Скільки ще Мар’янові судилося перенести хірургічних втручань – лише Богові відомо. А шість років тому чоловік витримав такий біль, що лікарі взагалі не давали надії на життя
«Я всього лише став на захист дівчини, а той, хто ображав її, вирішив мені помститися. Близько 24.00 він купив на автозаправці бензин, догнав мене неподалік міліції і кинув сірник», – розповів Мар’ян ведучій програмі Катерині Безвершенко свою історію.
Відома лікарка – зірка медицини, яка в своїй практиці бачила десятки облич, змінених до невпізнаваності болем і стражданнями, тоді назвала цю історію настільки важкою, що не уявляла, «як зміг із нею вижити й жити».
У Мар’янові, надто батькам, важко впізнати єдиного сина, який до 8 червня
2014 року безтурботно усміхався і, як кожен юнак, поглядав на себе в дзеркало. З того фатального дня замість радіти життю він лише мріяв, що кожна з пережитих понад трьох десятків операцій бодай на дещицю поверне йому риси, які тепер збереглися лише на фотографіях.
Зірка медицини, яка в своїй практиці бачила десятки облич, змінених до невпізнаваності болем і стражданнями, про історію Мар’яна сказала: «Як зміг із нею вижити й жити».
Минулого року мама Леся Василівна вговорила Мар’яна звернутися на телепередачу «Я соромлюся свого тіла» — проєкту, що допомагає людям сміливо зізнатись у своїй безпорадності перед жорстокою реальністю і повірити в себе, здавалося б, навіть на краю прірви безнадійності.
Відбір відбувався в місті Рівному. Щоб Мар’янова мрія отримала шанс стати реальністю, творці проєкту шукали найкращих хірургів світу, і невдовзі, 22 грудня 2019-го, вручили горохівчанину лист-запрошення на операцію в Туреччину.
В аеропорт його разом із батьками та знімальною групою на чолі з Катериною Безвершенко 24 лютого цього року проводжали батьки і вагітна дружина. І, без сумніву, не випадковістю, а подарунком долі є зустріч Мар’яна з 21-літньою білявкою Мар’яною, схожою на принцесу і вродою, і спокійною вдачею. Коли розповідала, як у своєму рідному Пірванчі з п’яти років допомагала батькам Валентині Миколаївні і Борисові Ярославовичу Яремам доглядати домашні трояндові плантації, уявлялася серед них феєю. До свого судженого здалася мені подібною неговіркою вдачею, вмінням розуміти одне одного з погляду й закоханістю.
До слова, ми зустрілися з молодим подружжям у міському парку Горохова, де їх колись познайомила двоюрідна сестра Мар’яни Олена.
— Лєна знала його раніше, й коли ми йшли на прогулянку, розказала мені, що він «такий», — не соромилася своїх почуттів молода жінка.
Відтоді Мар’ян дивиться на дружину, наче на янгола-охоронця, а Мар’яна на чоловіка — як на друга й оборонця. Перед Богом і людьми під час вінчання обіцяли бути разом у радості і в смутку. Доки розпитую про те, як пацієнта з України зустріли турецькі лікарі, сім’я по черзі пригортає первоцвіт своєї любові — синочка Еміліана. Хлопчикові вже майже чотири місяці і в Стамбульській клініці Меморіал Бахчеліевлер (Memorial Bahсelievler) Мар’яна зігрівала думка про його народження.
Мар’ян відчуває щире бажання команди телепроєкту «Я соромлюся свого тіла» і лікарів турецької клініки дотримати свого слова і допомогти йому.
Медична група на чолі з тамтешнім пластичним хірургом Тончугом Ішкеном взялася допомогти молодому чоловікові з українського провінційного містечка реконструкцією дефектів шиї, губи та нижньої частини обличчя шляхом лазерної терапії, застосування мезенхімальних стовбурових клітин і жирової трансплантації.
У палаті жив один.
— І пацієнтів із таким складним діагнозом у цій великій клініці не було, — розповідав Мар’ян.
Аби не нудився, не думав про складну операцію, очікуючи результатів аналізів, мав у своєму лікарняному покої телевізор і можливість при найменшій потребі спілкуватися з лікарем чи кимось іншим за посередництвом перекладача. Потому були сім годин на операційному столі, старання хірургів і молитви рідних в Україні. Кілька днів реабілітації, які здавалися вічністю і, як і після кожної з 32 операцій, — найбажаніше повернення додому.
Через два тижні мав знову летіти у Стамбул для планового огляду і продовження курсу хірургічних втручань, спланованого турецькими медиками, та завадив коронавірус. Проте навіть на чималій відстані Мар’ян відчуває щире бажання команди телепроєкту «Я соромлюся свого тіла» і лікарів турецької клініки дотримати свого слова і допомогти йому.
Перші зміни на обличчі і на тілі чоловіка найбільш помітні найріднішим людям. В його усмішку по кілька разів на тиждень по скайпу вдивляється професор Тончуг Ішкен. 26 липня Мар’ян полетів у Туреччину на 33-тю операцію, а вся його сім’я не перестає молитися за добрих і щирих людей.
Лікарем від Бога називають Кунчики анестезіолога Володимира Мельника, який шість років тому супроводжував обпеченого, обвугленого пацієнта в обласну лікарню. Мар’ян, його батьки Леся і Василь, а тепер уже й кохана дружина Мар’яна ладні прихилити небо кожному з 200 донорів, кров яких роками зміцнювала його безсиле тіло, друзям і родині, екснардепові Сергієві Мартиняку, обласній, районній і міській радам, які жертвували гроші для проведення операцій.
… Два роки тому Кунчики збудували на в’їзді до Горохова невелику капличку. Кажуть, ця святиня — то хвала Богові й кожній хорошій людині, завдяки яким Мар’ян повернувся до життя. Й моляться тепер за його мрію здолати всі випробування, які йому ще судилися попереду на операційних столах.
