Дмитро Березюк вирішив, що ця природна пам’ятка має десь залишитися в історії Волині, тому робить із неї музичні інструменти.
Лесин ясен не продасть: волинський майстер виготовляє з легендарного дерева дудки (Фото, відео)
«Я вирішив, що десь воно має залишитися — найпопулярніша моя авантюра, — усміхаючись, розповідає Дмитро Березюк і додає: — Робота вже кипить»
Лучанин сім років займається виготовленням музичних інструментів. Він член Волинської спілки майстрів народного мистецтва України, учасник багатьох фестивалів, один із митців, який отримав стипендію Президента України для молодих діячів народної творчості, і той, хто увіковічує Лесин ясен у своїх роботах. Йому двадцять три, але каже, що тягу до цього ремесла помітив ще у п’ятнадцять.
— Колись дід купив мені книжку, в якій розповідалося про виготовлення предметів із дерева. Я тоді так захотів цим займатися, що він мені поставив у дворі пеньок, приніс інструменти і сказав: «Вирізай, скільки хочеш…».
Пам’ятаю, тоді дуже старався, але нічого путнього не вийшло, — пригадує, усміхаючись, Дмитро.
Дмитро Березюк — член Волинської спілки майстрів народного мистецтва України, учасник багатьох фестивалів, один із митців, який отримав стипендію Президента України для молодих діячів народної творчості.
Волинянин зізнається, що в училищі вивчав різьблення, але це йому не дуже давалося, тому у вільний час вчився майструвати. Згодом з’явився на світ перший музичний виріб хлопця — пластикова труба. Каже, що тонкощам роботи з деревиною його навчав Віктор «Silver» Іщук — спеціаліст із виготовлення старовинних інструментів. З його допомогою він швидко опанував цей фах і облаштував удома маленьку майстерню.
— Коли придбав усе необхідне для праці — понеслось. Я створював різні інструменти: волинки, сопілки, труби, ліри, дудки та багато інших. Тому без травм не обійшлося: одного разу зачепив руку станком, і хоча це було рік тому, та болить досі… А ще якось щипцями ненароком так затиснув собі палець, що ніготь згодом почорнів і відлетів, — розповідає Дмитро.
Попри труднощі, робота приносить йому задоволення і гроші, хоча й невеликі.
— Перші свої кошти я заробив у 2014-му, коли продав індіанську дудку через «OLX» за 250 гривень, тоді для мене це була пристойна сума. А найдорожчим моїм виробом була колісна ліра — вартувала 700 злотих, — поділився хлопець.
Читайте також: Фіналіст «Євробачення» з Луцька пообіцяв акапельно заспівати «Волинь моя».
Нині Дмитро трудиться над інструментами, які виготовляє із особливого матеріалу — двохсотрічного ясена, який ріс біля будинку письменниці Лесі Українки.
— Я вирішив, що десь воно має залишитися — найпопулярніша моя авантюра, — усміхаючись, розповідає хлопець і додає: — Робота вже кипить.
Перша дудка з найстарішого дерева Луцька вже закінчена і готова до використання. Майстер вирішив подарувати її одному київському музиканту, тому зараз вона вже у столиці. А над другим інструментом якраз працює. Каже, що вийде десь 15–20 дудок-колянок. На запитання, яка доля чекає на ці вироби, хлопець відповів:
— Продавати не планую: коли закінчу роботу, поділюся з музеями, щось подарую видатним людям, а частину розміщу у своїй новій майстерні, яку прагну відкрити якнайшвидше. Там відвідувачі зможуть побачити й вироби з Лесиного ясена, й інструменти, які використовувалися у різні часи. Назву їй уже придумав, навіть вивіску змайстрував — «Волинські інструменти», але латиною.
Процес створення Лесиних дудок можна переглянути тут.
