Повчити з дитиною уроки й не збожеволіти - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 33.56
Повчити з дитиною уроки й не збожеволіти

Вірю, що в тебе вийде.

Фото dytpsyholog.com.

Повчити з дитиною уроки й не збожеволіти

«Хотів би дізнатися, як спокійніше можна робити домашнє завдання. Виховуємо з дружиною дочок-близнючок. Цього року вони стали другокласницями. Увечері, як тільки сідають за зошити й книжки, починають пересміюватися, відволікають одна одну. Дуже складно все відбувається, просто біда», – запитує й одночасно нарікає читач «Цікавої газети»

Порад про те, як вникати у шкільні завдання, тисячі. Ви мусите, кажуть одні психологи, проявляти увагу й терплячість, хвалити дитину за гарну закарлючку й швидко розв’язану задачу. Інші наголошують батькам, щоб усіляко демонстрували, що навчання важливе для життя, що воно дає користь, а оцінки — ​другорядні. Скажу, що радити завжди було легше, аніж втілювати те на практиці. Бо якщо мій перший син змалку швидко збагнув, що виконувати домашку мусово і ліпше зробити й знову гратися, то другий найцікавішим у школі вважав пригоди з однокласниками. Але деякі правила таки спростили процес навчання.

Найголовніше з мого досвіду — ​не втрачати терпцю, тому що крик дуже шкодить цій справі, гальмує її ще більше і породжує у дитини небажання братися за неї завтра і в наступні дні. Як залишатися відносно спокійною, якщо це неможливо? Боротьба з розчаруванням і злістю — ​проблема тих, кого мучать ці емоції. «Це просто уроки! — ​нагадувала я собі якихось 10 років тому. — ​Але яка ж енергія у моєї дитини, яка цілеспрямованість, її би в мирних цілях!». Наступного дня все починалося спочатку. Тоді мені не трапилася порада хвалити дитину за її сильні сторони чи навіть за найменший рух уперед, — ​можливо, вона би спрацювала. Що допомогло, то це графік. Тобто у першому класі запровадили, що за уроки сідає о 16-й годині. Після кількаденної боротьби малий нарешті зміг укоськати себе і ближче до обумовленої пори приречено брався викладати книжки на стіл. Наш читач пише про донечок-близнючок. Якщо вони дійсно відволікають одна одну, то їх точно треба «розселити». А щоб не ревнували, що котрась лишилася нібито у ліпшому місці, запропонуйте їм кинути жереб чи витягнути сірники. Так радить українська психотерапевтка Світлана Ройз. У початкових класах школярі ще багато граються, то їм має сподобатися, якщо й батьки запропонують гру, за правилами якої потрібно якнайкраще виконати випробування (кожному на своїй планеті — ​на незвіданих просторах учнівських зошитів). Певна річ, порівнювати, хто ліпше справився, — ​Боже борони: кожна старалася.

Найголовніше — ​не втрачати терпцю, тому що крик дуже шкодить цій справі, гальмує її ще більше і породжує у дитини небажання братися за неї завтра і в наступні дні.

Серед порад практичних — ​обов’язкові перерви під час виконання домашніх завдань. Психологи пропонують робити їх через кожні 20–30 хвилин на 5–7. Дитина може у цей час перекусити, порухатися. Мультики й ігри варто посунути далі, бо після них важко сконцентруватися. Та найголовніше — ​не втрачати віру в свою дитину (або в обох), відзначати для себе й для неї її — ​хай малюсінькі — ​здобутки, навіть якщо їй дуже багато чого не вдається: це саме те, що їй потрібно і як першокласнику, і як випускнику школи.

Прошу також ділитися сумнівами й здобутками на тему «Діти й школа» за допомогою електронних адрес: okovalenko74@gmail.com або ж tsikava.gazeta@gmail.com. Також є поштова — ​у газеті.

Оксана КОВАЛЕНКО, мама


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.