«Що ж це ти, козаче, боїшся, як мала дитина?» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.29 € 33.55
«Що ж це ти, козаче,  боїшся, як мала дитина?»

Причиною виникнення фобій часто є дитячі психотравми.

Фото 365info.kz.

«Що ж це ти, козаче, боїшся, як мала дитина?»

— Ми недавно одружилися, їздимо у вихідні до батьків. Але мій чоловік не погоджується добиратися залізничним транспортом, хоча це нам зручніше. Доводиться два кілометри тягнути сумки до автобусної зупинки. І все тому, що в нього, бачте, фобія — страх їхати потягом. Чи справді це хвороба, чи просто дурне дивацтво? — запитує наша читачка Аліна П. із Ковеля. Спробуємо розібратися

Коли метелик чи павучок страшніші від лютого звіра

Медики стверджують, що до фобій схильні близько 20% населення планети. В Україні, як свідчать дослідження, люди найчастіше страждають від страху підхопити інфекцію, від боязні висоти, нападу собаки, втрати близьких, загрози звільнення з роботи, паніки перед публічним виступом тощо. Як правило, вони відчувають дискомфорт навіть при думці про той об’єкт чи ситуацію, що їх лякає. Фахівці налічують біля пів тисячі різних фобій.

Відомо, що напади необґрунтованого жаху переживали і деякі відомі люди. Наприклад, Федір Достоєвський боявся бути живцем похованим. Така ж фобія була в Едгара По, Артура Шопенгауера, Миколи Гоголя і навіть у першого президента США Джорджа Вашингтона. За свідченнями сучасників Олександра Пушкіна, поет панічно реагував на деякі дати, серед яких був і його власний день народження.

Через різні страхи мордуються і сучасні знаменитості. Джонні Депп боїться клоунів, Роббі Вільямс із дитинства не переносить мультфільмів. Шон Коннері панікує, коли переходить дорогу перед світлофором: раптом погасне зелене світло. А Ніколь Кідман лякається метеликів. Вона навіть лікувалася від цього, але спроби виявилися безуспішними.

Багатьом нині знайоме відчуття номофобії — тривоги, коли під рукою нема пристрою мобільного зв’язку. А когось переслідує хайрофобія – страх засміятися у непідходящій ситуації (наприклад на похороні). І подібних прикладів дивних переживань є дуже багато.

Напади сильного страху неможливо контролювати. Він стійкий, не пропорційний до реальної загрози, намагання пересилити його може викликати хвороби серця, судин.

Однак і сьогодні дехто не сприймає цю проблему всерйоз. «Що ж ти, козаче, боїшся, як мала дитина?» — можуть кепкувати над чоловіком, мовляв, дорослий, дужий, а щось вигадує. Насправді ж напади сильного страху неможливо контролювати. Він стійкий, не пропорційний до реальної загрози, намагання пересилити його може викликати хвороби серця, судин, спричинити появу виразки шлунка тощо.

Найпоширеніші фізичні ознаки фобій: прискорені серцебиття і дихання; запаморочення; пітливість, слабкість, заціпеніння; спазми в горлі, задуха; блювота або розлад шлунка; помутніння свідомості.

— Не можу підніматися у квартиру ліфтом. Навіть тоді, коли несу щось дуже важке. Сусіди знають, якщо опиняються поруч, то забирають у мене сумку, підвозять її до дверей, — розповідала знайома.

Ця патологічна фобія входить до числа найпопулярніших у світі, причому вона може проявлятися як у замкнутих, так і у просто тісних приміщеннях. Якщо така людина опиняється в невеликому просторі, у неї починає з’являтися тривога, вона намагається бути якомога ближче до дверей, по можливості відкритих. А причиною швидше за все є якась психічна травма родом із раннього дитинства.

Вилікувати фобію важко, але можливо

Інколи ця проблема настільки серйозна, що здатна інвалідизувати людину. Тобто обмежити життя і діяльність особи до такого рівня, що та відмовляється від будь–яких контактів зі світом, постійно перебуває в думках про об’єкти власних фобій і припускає найнеймовірніші сценарії їхньої появи чи контакту з ними.

Є страхи, які закладені в нас генетично, — як результат еволюції і «захисного механізму». Наприклад, багато людей бояться темряви, висоти, мікробів, крові тощо, бо це може становити потенційну небезпеку для життя. Якщо в ранньому віці ми лякаємось чогось незрозумілого, мозок вважає це загрозою — і запам’ятовує. Якщо ж малюку в цей момент спокійно пояснити, що сталось, яка причина його страху, то кора великих півкуль мозку, яка відповідає за раціоналізацію, нівелює наслідки психотравми.

Самостійно побороти фобію майже нереально. Переважно люди, що мають сильний страх, уникають контактів з його джерелами і у такий спосіб рятуються від неприємних відчуттів. Важливо знайти добре підготовленого спеціаліста. Бо можна нашкодити ще більше, створивши вторинну травматизацію. У такому випадку може сформуватися інший вид фобії — так званий «страх страху». На сучасному етапі розвитку психотерапії найдієвішими методами допомоги в таких ситуаціях володіють спеціалісти когнітивно–поведінкового напрямку (КПТ–терапевти).

Як поводитись, якщо у ваших близьких є фобії? По–перше, не висміювати. Бо вони самі розуміють абсурдність своїх страхів, але вдіяти з цим нічого не можуть. По–друге, важливо не влаштовувати партнерові надто комфортних умов, повністю відгороджуючи його від об’єктів тривоги. Бо таким чином ви допомагаєте на підсвідомому рівні людині впевнитися, що її страхи мають обґрунтовані підстави. По–третє, слід підтримувати бажання звернутись до психотерапевта.

Для того, щоб краще справлятися з ірраціональними страхами, корисно оволодіти техніками релаксації. Одна з них — глибоке дихання. Коли ви відчуваєте тривожність, як правило, робите швидкі, поверхневі вдихи, що насправді посилює фізичне відчуття паніки. Гармонізуючи дихання, ви можете зменшити відчуття неспокою. Для зняття напруги і розслаблення вдихайте глибоко, а видих робіть більш тривалий (у 5—6 разів довший).

Психотерапевти рекомендують також для полегшення свого стану осмислити і спробувати взяти під контроль фобію, наприклад знайти на своєму тілі уявну «кнопку», яка би вимикала страх. Можна вщипнути себе за ніс, потриматися за вухо, натиснути на підборіддя тощо — головне, щоб ви себе переконали в ефективності таких дій. Позбутись фобії можна лише поступово, іноді — за допомогою медикаментів, релаксації і психотерапії.

Оксана КРАВЧЕНКО.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.