Жінку так і не зрозуміли: і чому розлучились?

А Маша, ковтаючи сльози, дивилась на матір і стояла на своєму: «Завтра несу заяву. Те, що він зі мною щодня робить, не гідне чоловіка».

Маша зі звичайної родини. Батько інженер на заводі, мама — ​домогосподарка. Ніколи вони не бідували, але й у розкошах не жили. Маша — ​єдина й улюблена донечка-лялечка. І ось цього її вчинку аж ніяк ніхто не розумів.

Зі Стасом Маша познайомилась випадково на святкуванні татового дня народження. Святкували ювілей у ресторані. Гостей було багато, і тости звучали один за одним. Заступник директора заводу, на якому працює тато, схоже, жодного не пропустив. Уже через дві години тихо-мирно спав обличчям у своїй тарілці. Забирати його приїхав син. Поглянув Стас на доньку ювіляра — ​і пропав. Уже наступного дня приніс величезний букет квітів і запросив на побачення.

« Стас був не лише гарним, а ще й розумним і дуже добрим. Машу свою на руках носив, в усьому їй догоджав.»

Батьки тільки раділи такому союзу. Стас був не лише гарним, а ще й розумним і дуже добрим. Машу свою на руках носив, в усьому їй догоджав. Тож коли попросив руки — ​і закохана дівчина, і щасливі батьки одразу погодились.

Жити молоді переїхали окремо в подаровану Стасовими батьками трикімнатну квартиру. Зробили гарний ремонт, купили машину, з’їздили на відпочинок. А тут ось! Маша з речами і зі сльозами на очах повернулась у батьківський дім.

Спочатку відмовлялась будь-що пояснювати. Але мама на те й мама, таки випитала. А тепер, почувши все і від душі насміявшись, почала переконувати доньку, аби та передумала і повернулась до чоловіка. Але що далі, то більше розуміла: тут не до сміху.

— Ти чого, доню? — ​вмовляла Катерина Семенівна. — ​Таких чоловіків удень зі свічкою не знайдеш, а ти розлучатись надумала. І причина яка? Сміх та й годі!

А Маша, ковтаючи сльози, дивилась на матір і стояла на своєму:

— Завтра несу заяву. Те, що він зі мною щодня робить, не гідне чоловіка.

« Спочатку відмовлялась будь-що пояснювати. Але мама на те й мама, таки випитала. А тепер, почувши все і від душі насміявшись, почала переконувати доньку, аби та передумала і повернулась до чоловіка.»

Виявилося, Стас — ​рання пташка. Оскільки він спочатку у військовому училищі, а потім і в інституті навчався, то вставав одразу після того, як розплющував очі. Маша ж — ​сова. Могла до ранку писати курсову, тому прокинутись о шостій для неї непросто. Та й навіщо? Стас спочатку сам собі варив каву і робив бутерброд, а потім чомусь вирішив, що те все мусить робити дружина. Пробував Машу будити, вона ж о шостій навіть очі відкрити не могла. Тому Стас знайшов оригінальний спосіб Машу піднімати з ліжка. Щойно сам прокинеться — ​Машу ніби випадково скидає на підлогу.

— У нас усе прекрасно. Кращого чоловіка важко й уявити. Але ось цей ранковий ритуал пробудження… Я тисячі разів просила, вимагала, плакала, не розмовляла з ним. А він не розуміє, в чому справа. Мовляв, саме так його ранком вставати і привчили. І хіба так важко зварити чоловікові каву і відправити його на роботу! Далі спи хоч цілий день.

…Молоді таки розлучились попри всі намагання батьків їх помирити. Катерина Семенівна з донькою досі не розмовляє.

— Це ж треба — ​через таку дрібницю такого чоловіка втратити?

Анна КОРОЛЬОВА