«Зранку я малював Леніна, а ввечері ікони» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.17 € 32.44
«Зранку я малював Леніна, а ввечері ікони»

Розписувати храми майстра запрошують у різні куточки Волині.

Фото Олександра САВЧУКА.

«Зранку я малював Леніна, а ввечері ікони»

Художник-самоучка із села Нуйно Камінь-Каширського району Анатолій Мокійчук (на фото) ось уже понад 30 років створює образи та розписує храми. За цей час майстру довелося попрацювати в багатьох церквах у різних регіонах України. А починав він із малювання… карикатур та пропагандистських плакатів

Тяга до живопису з’явилася у нього ще в ранньому дитинстві. Хлопчаком-третьокласником Анатолій Мокійчук старанно вимальовував на папері карикатури, які так подобались одноліткам. Потім була робота в районній художній майстерні, де з ранку до ночі доводилося творити зображення Леніна, передовиків соціалістичної праці та комсомольців. Зацікавився ж іконописом зовсім випадково. Якось місцева православна громада попросила підправити образи у храмі, з того усе й почалося…

– Був це кінець вісімдесятих. Там, у Камені-Каширському, — ​Ленін і Крупська, а я тут, вдома — ​ікони підправляю і картини змальовую. Думав, один раз таке замовлення виконаю — ​та й по всьому. А прикипів до цієї справи на довгі роки.

Саме з того часу, на великий для пана Анатолія подив, поступово іконописець став перемагати у ньому світського художника. Перші свої роботи майстер копіював із зображень у журналах, з маленьких іконок, що продавали при храмах. 

— Робота ця надзвичайно важка, — ​каже майстер. — ​Доводиться працювати по 15 годин на добу в нестерпних умовах: спека, затхле від фарби повітря, часто без страховки — ​поставили риштування — ​та й поліз. 

– Коли ти вмієш малювати, але до написання образів ще жодного разу не брався, то це надзвичайно складно, — ​розповідає іконописець. — ​Потрібно дотриматися усіх канонів, точно відтворити зображення. Проблемою на початках було, де дістати фарби. Перебивався старими запасами, які залишились із художньої майстерні. Який образ створив уперше, вже й не пам’ятаю. Здається, це був святий Миколай чи святий Іов. Одне знаю точно: ці перші спроби просто жахливі.

Та це було колись. Сьогодні ж Анатолій Мокійчук — ​професійний художник та іконописець. Розписувати храми майстра запрошують у різні куточки Волині. Працював він і в сусідній Рівненській області, а також на Київщині. Нині займається цією богоугодною справою на Вінниччині. Вистачає замовників і на написання образів. 

– Робота ця надзвичайно важка, — ​каже майстер. — ​Доводиться працювати по 15 годин на добу в нестерпних умовах: спека, затхле від фарби повітря, часто без страховки — ​поставили риштування — ​та й поліз. Був випадок, коли не зірвався лише завдяки тому, що нога потрапила в щілину між дошками. Та й за день надихаєшся фарбою так, що голова йде обертом. 

Найбільшим критиком на іконописній ниві для Анатолія Мокійчука, як не дивно, є він сам.

— Буває, напишу ікону, кілька років усе нібито нормально, а потім як погляну на неї, то враз бачу недоліки. І як тільки випадає нагода побувати у храмі, де раніше працював, берусь переробляти. Громада, священник мені перечать: мовляв, навіщо — ​то ж добре все? Підводжу, показую пальцем на помилку, і аж тоді бачать, — ​усміхається Анатолій Мокійчук.

Олександр ПРИЙМАК.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.