Чи справді ЗНО в училищах забирає у дітей можливість здобути фах - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.71 € 33.08
Чи справді ЗНО в училищах забирає у дітей можливість здобути фах

Опановуючи фах, студенти одночасно здобувають загальну середню освіту.

Фото energoatom.kiev.ua.

Чи справді ЗНО в училищах забирає у дітей можливість здобути фах

«Доброго дня, шановна редакціє! Звертаюся до вас із проханням, щоб на сторінках улюбленої газети порушили питання, які є болючими для багатьох батьків. Стосуються вони навчання наших дітей у школах та введення обов’язкових ДПА/ЗНО в коледжах…» — ​пише пані Світлана з Нововолинська

Шановна читачка порушує у листі дві «освітні» теми. По-перше, що учні, «починаючи з 5–6 класів, списують домашні та самостійні й контрольні роботи зі смартфонів» і постійно потребують репетиторів. За її даними, за заняття з 4 предметів для підготовки до ЗНО батьки віддають приблизно по тисячі гривень щомісяця.

Пише, що сьогодні репетиторство як додаток до школи — ​норма. Мовляв, навчальний заклад виконує свою функцію не повною мірою. По-друге, пані Світлана засуджує запровадження обов’язкової державної підсумкової атестації (ДПА) у формі зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) у закладах профтехосвіти. «Абсолютно не враховують того, що годин із цих предметів в училищах у рази менше, ніж у школах», — ​нарікає жінка.

Що з навчанням?

За коментарем ми звернулися до експертів, які представляють різні сторони «медалі», — ​до чиновниці, репетитора й мами. Начальниця управління освіти й науки Волинської обласної держдміністрації Людмила Плахотна наголосила, що найм учителів — ​це вибір мам і тат: «Репетиторство — ​це додаткові платні освітні послуги, які батьки самі оплачують, нерідко починаючи з початкових класів. Тобто вони замість особистої додаткової уваги дітям у підготовці домашніх завдань наймають собі асистента. І так учні звикають до помічників, що не сприяє самостійній роботі. Відповідальність за якість освітнього процесу — ​це не лише компетенція школи, а й учнів і батьків».

 

Пані Ольга, яка займається репетиторством з англійської, зауважила, що такі заняття не завжди помічні. За її спостереженням, бажання отримувати знання в дітей «падає» приблизно з 6-го класу, а серед її учнів є такі, які важко сприймають інформацію і в школі, і поза нею: «У мене є школяр, який часто на початку заняття озвучує фразу «Життя — ​це біль». Вчитися йому не хочеться, хоч і пояснюю, що мову знати дуже важливо тепер».

У той же час знайома — ​пані Ірина, яка виховує 5- й 6-класників, — розповіла, що написала зауваження у вайбер-групі вчительці, яка під час дистанційного навчання дала дітям на контрольній роботі підбірку питань з інтернету і сердилася, коли учні скористалися готовими відповідями, які знайшли в мережі. Таким чином освітянка отримала зворотний зв’язок від мами, яка не дозволила собі змовчати, коли помітила неякісну роботу. Жінка не думає наймати репетитора: час від часу відстежує особливості навчання й підготовку до уроків сама.

Такі непрості іспити

Друга проблема — ​чи таке вже необхідне ЗНО в профтехосвіті. (Йдеться про вимоги до тієї частини учнів, які зазвичай після 9-го класу вступають в училища, коледжі.) «Для чого це? Щоб позбавити слабших дітей можливості отримати професію, а батьків — ​поставити їх на ноги?» — ​запитує дописувачка.

Начальниця управління освіти Людмила Плахотна пояснила, що ДПА у формі ЗНО у таких навчальних закладах є тому, що коледжі і вищі професійні училища (ВПУ), окрім професійної освіти, надають і загальну середню: «Підсумкові іспити за курс повної загальної середньої освіти є лише у формі ЗНО». З іншого боку, директор Володимир-Волинського ВПУ Володимир Анатолійович Смоляр підтвердив, що проблема зі складанням іспитів дійсно є: «У систему профтехосвіти ми беремо бозна-кого, аби виконати регіональне замовлення. От я приймаю кожного року 239 осіб, і є моменти, коли не можу дати ради студентам. Тоді пропоную їм повернутися у школу, але й там їх директори не хочуть, бо вже пізнали за 9 років перебування у навчальному закладі. Є ж діти, яким вчитися нецікаво!». Одночасно Володимир Смоляр стверджує, що за роки свого директорства (а це 26 літ) за погано здане ЗНО нікого не відрахував, хіба що через дисципліну.

«Репетиторство — ​це додаткові платні освітні послуги, які батьки самі оплачують, нерідко починаючи з початкових класів. Тобто вони замість особистої додаткової уваги дітям у підготовці домашніх завдань наймають собі асистента. І так учні звикають до помічників, що не сприяє самостійній роботі. Відповідальність за якість освітнього процесу — ​це не лише компетенція школи, а й учнів і батьків».

Пані Олена, мама дитини, яка закінчила Рожищенський коледж ветеринарної медицини й біотехнологій (відповідно складала ЗНО), ділиться своїм досвідом:

«Навчальних годин справді менше, але з нашими студентами викладачі працювали над підготовкою. За цими ж результатами формується рейтинг закладу! Інший момент — ​не скласти іспит зовсім дуже складно. Що таке ЗНО людською мовою? Потрібно набрати мінімум 124 бали, щоб перейти на другий курс. Я порахувала на результатах дитини, як це працює: 100 балів дається одразу, умовно за те, що ти прийшов. Скажіть, зі ста наступних можна набрати 24? Якщо людина закінчила 9 класів, то за ці роки весь курс не просто вивчили, а й не раз повторили, бо так складена програма. Якийсь же мінімум за ті 9 років дитина принесла із собою? Але я ще, наприклад, допомагала своїй дочці готуватися з української мови. Репетитора ми принципово не наймали. Перевірили за комп’ютером, чого вона варта на пробному тестуванні (тепер є багато програм), і дочка займалася, бо раптом би вона захотіла після навчання змінити фах. У такому випадку сертифікат з вищим балом пригодиться, а згадувати правила знову після коледжу було би проблемніше».

P. S. Умови й особливості навчання нині направду інакші, аніж ще навіть п’ять років тому. У час пандемії вони й далі змінюються, і батькам справді важко заохочувати дітей до навчання й контролювати їх. Освітяни ж мусять дотримуватися стандартів, заданих державною владою. Золоту середину, як завжди, визначає бажання взаємодіяти одних та інших.

Софія ГАВРИЛЮК