Артем Запотоцький після кулі снайпера опинився в інвалідному візку, але знову вийшов би на Майдан - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.94 € 31.90
Артем Запотоцький після кулі снайпера опинився в інвалідному візку, але знову вийшов би на Майдан

«Мене, мою родину та моїх близьких влаштовує повністю той курс на ЄС і НАТО, який був заданий Порошенком».

Фото із сайту volyn.eurosolidarity.org.

Артем Запотоцький після кулі снайпера опинився в інвалідному візку, але знову вийшов би на Майдан

Активіст Революції гідності Артем Запотоцький (на фото), удостоєний ордена «За мужність» III ступеня, про свою присутність у сесійній залі Волинської обласної ради каже: — Я не потребую, аби мене шкодували чи співчували мені. Бажання інше — ​нехай дивляться обранці, зокрема ті, хто думає, ніби війна вже закінчилася, і розуміють, що це не так. Я нагадую їм, у якому стані наша країна і як важливо вберегти те, за що віддали життя справжні патріоти

«Він не з тих, кого можна було не пустити на Майдан»

Цими днями минає сім літ із часу тих лютневих подій 2014-го, які забрали Героїв Небесної сотні. Лучанин Артем Запотоцький після важкого поранення опинився в інвалідному візку…

Восени 2013-го, коли в Києві почався Євромайдан, у Запотоцьких уже було двоє діток, донька Іринка — ​зовсім маленька, бо народилася того ж року, у квітні. Проте Артем твердо вирішив їхати з друзями до столиці. Після 30 листопада, коли розігнали студентів, жорстоко побивши їх, усім стало зрозуміло, що попереду не Помаранчева революція з її романтикою.

— Мене не раз запитували: «Як ти відпустила Артема — ​у вас же двоє маленьких дітей!?» — ​згадує його дружина Тетяна. — ​Але він не з тих, кого можна було не пустити на Майдан. Зрештою, хіба не заради сина і доньки він поїхав!

18 січня Запотоцький укотре вирушив до столиці. З того, що побачив у Києві, розумів, чим усе може закінчитися. Але тоді він не знав, як зміниться його життя після 20 лютого…

І сьогодні, каже Артем, не побоявся б куль: усе повторилось би — ​так само був би на Майдані.

Цього дня в Артема Запотоцького влучила снайперська куля. Один із його друзів, який також був на Майдані, зателефонував Тетяні і сказав: «Набери Артема». Вона зрозуміла: щось трапилося. На її дзвінок відповіла волонтерка «швидкої допомоги». Довідалася, що якраз тривала операція.

— Я знала, яке поранення в Артема, — ​згадує жінка. — ​Знала, що пошкоджений хребет, й усвідомлювала, чим це може закінчитися. Але свої переживання мусила тамувати в собі. І не панікувати, адже поряд — ​маленькі діти. Нам треба було самим налагоджувати своє життя… З Артемом по змозі підтримувала зв’язок, оформляла документи для його виїзду за кордон. 7 березня чоловік уже був у клініці Ізраїлю, куди його відправили із ще кількома пораненими на Майдані.

Активіст Революції гідності вдячний лікарям, волонтерам, просто хорошим друзям, які були поряд з ним у важкі хвилини боротьби за життя. А особлива вдячність чоловіка — ​коханій дружині, яка його чекала і дочекалася вдома аж у червні.

«Мої діти є для мене мотивацією у житті»

Це той випадок, коли лікарі не беруться щось прогнозувати. Теоретично, як каже Артем, усе має бути добре. На це «добре», що насамперед залежить від Божої волі, і надіється чоловік. І не просто надіється, а й працює над тим, аби м’язи не атрофувались, аби суглоби не втратили рухливості, аби бути у формі.

— Мій ранок починається з того, що годину-півтори займаюся спеціальними фізичними вправами, — ​розповідає Артем Запотоцький. — ​Ну і далі впродовж дня — ​рух.

Звичайно, чоловік шкодує, що тепер не може активно відпочивати — ​піти з дітьми погуляти на природі. Чи пробігтися по парку зі своїм собакою, як це було раніше (колись він навіть моржував, на Водохреща в ополонку занурювався). За сім років з часу лютневих подій уже встигла вирости донька Іринка, яка народилася навесні 2013-го. Нині вона — ​другокласниця. Семикласником став син Олександр, названий на честь свого дідуся.

— За час, що минув, — ​каже активіст Революції гідності, — ​я дуже багато переосмислив. Сконцентрувався на вихованні своїх дітей, які є для мене мотивацією у житті…

А ще такою мотивацією для Артема Запотоцького є його активна позиція в громадсько-політичному житті. Він був депутатом Луцької міської, а тепер є обранцем Волинської обласної ради від партії Петра Порошенка «Європейська Солідарність».

Читайте такожДружина Артема Кравця заявила, що не боїться зради чоловіка: «Він старий дід-пердун і йому вже не до тьолочок»

— Для мене, — ​зізнається, — ​це і причетність до вирішення важливих справ, і спілкування з людьми. А загалом — ​смисл рухатися далі у житті. Я не маю постійної роботи на платній, як кажуть, основі, але періодично комусь допомагаю своїми юридичними консультаціями, щоб не втрачати кваліфікації, бути в темі, слідкувати за змінами в законодавстві.

…Сім років тому Артем Запотоцький пішов на Майдан, бо постало питання, в якій же країні житимуть його син і донька. Він не міг бути байдужим, коли вирішувалася доля України. І сьогодні, каже Артем, не побоявся б куль: все повторилося б — ​так само був би на Майдані.