«Не розучились ми любити й думати».
Так ніхто не кохав
Волинська поетеса закликає: «Не озирайсь»
Галина Денисюк із села Видричі Камінь-Каширського району поділилася своєю поезією із читачами «Волині»
Достатньо, мабуть, нам в житті екзаменів,
Страждань, мовчань, і каяття, і прощ,
I частих сліз, немов тропічний дощ, —
Щось золотиться та іскрить між нами ще.
Кохання справжнє робить нас всесильними.
Там, за плечима, й шепоту ще струмені,
Потік зловісних, заздрісних пліток.
Не озирайсь, вперед сміливо крок:
Не розучились ми любити й думати.
Хай навздогін нам злість метає стрілами;
Їх кинуто, повір, вже навмання.
Не наздогнати нашого коня:
Кохання справжнє робить нас всесильними.
Читайте також: «В слові ЛЮбЛЮ – два ЛЮ».
