Йому дали прізвище Успінський, бо з’явився на світ на Успіння, ім’я — Мирон, бо в церковному календарі воно якраз значилось. А по батькові — Олександрович, оскільки знайшов дитину семирічний Сашко і зробив, по суті, перший крок для… порятунку.
Так сталось, що до цієї дитини з самого її народження привернута особлива увага. А точніше — з того моменту, як немовля знайшли в поліетиленовому пакеті на подвір’ї центру реабілітації дітей в Луцьку. У засобах масової інформації було повідомлення про це “ЧП”. Тобто, це не той випадок, коли з “особливої уваги” треба радіти. Краще росла б дитина тихо-мирно під крильцем своєї мами. А так... Не мати перший раз скупала немовля. Не матері воно дарує свою першу посмішку, а людям у білих халатах. Сьогодні немовля, яке виявилось непотрібним жінці, котра його народила, вже, як кажуть, має всі анкетні дані. Йому дали прізвище Успінський, бо з’явився на світ на Успіння, ім’я — Мирон, бо в церковному календарі воно якраз значилось. А по батькові — Олександрович, оскільки знайшов дитину семирічний Сашко і зробив, по суті, перший крок для… порятунку. Бо якби немовля пролежало ще якусь годину-дві на вулиці в тому поліетиленовому пакеті, то хтозна чи вдалося б медикам його врятувати від смерті. А хресною мамою можна назвати лікаря Надію Тандуру, яка “веде” хлопчика. Це вона займалась тими формальностями, без яких не можна було б дитину зареєструвати, а в подальшому оформити документи на повне державне утримання. Тобто, направити в Будинок дитини. І відповідне рішення про це державне утримання міськвиконком уже прийняв. Але поки що маленький Мирон, якому скоро виповниться два місяці, знаходиться у відділенні патології №2 обласної дитячої лікарні. Хлопчик вже в задовільному стані. Хоч лікування ще потребує. І це зрозуміло, якщо врахувати, що він з самого зачаття вже був непотрібний своїй матері. Він не може бути цілком здоровим. В усякому разі поки що у нього анемія — оскільки пуповина після народження була будь-як перев’язана, то це спричинило кровотечу. Ще б трохи, і дитя, як кажуть в народі, стікло б кров’ю. — Ми спостерігаємо, — говорить завідуюча відділенням Жанна Мартинюк, — що в свої більш як півтора місяця хлопчик — малоемоційний. Буває, що до нас поступають діти, яким ще й місяця нема, а вони знають свою маму, і коли береш їх на руки, то оглядаються, бо ти для них — чужа. Тому-то стараємось частіше підійти до хлопчика, поговорити. Ясно, коли вагітність бажана, коли жінка радіє майбутньому материнству, то вона це своє щастя, радість передає і немовляті, яке ще в утробі. А тут могли бути тільки негативні емоції. В обласній дитячій лікарні в основному жіночий колектив. І всі були приголомшені, коли “швидка” привезла ще одне покинуте (а точніш викинуте) немовля. На жаль, це вже не перший такий випадок. Непотрібні своїм мамам діти — невибагливі. Вони задоволені з найменшої уваги і майже не плачуть, ніби відчуваючи, що матері поряд нема. А ще — в них особлива чіпкість до життя. Ось і маленький Мирон Успінський добре їсть. До своїх 3100 грамів добавив майже півтора кілограма. Ліками, харчуванням, одягом його забезпечує медичний заклад. А ще за час перебування немовляти в лікарні двічі приходила в поліклінічне відділення якась лучанка і приносила для нього одяг. Теплом і турботою зігріває дитину медперсонал. Того дня на зміні була медсестра Марійка Петровська. Вона взяла на руки маленького Мирона, і мені здалось, що хлопчик по-особливому подивився на неї. Немовби подякував за увагу. Я завела з Марійкою мову про те, що в наші дні, на жаль, багато мам-зозуль. — Може, в матері цього хлопчика були якісь особливі причини, через які вона не змогла сама його ростити, — сказала Марійка. — Але викидати свою дитину вважаю дуже великим гріхом. Отож, жінка, яка народила Мирона Успінського, через газету дізнається, як почувається її син, як його назвали. Вона, до речі, мабуть, спеціально залишила новонароджене немовля неподалік від дитячого закладу, сподіваючись, що його знайдуть. Тому-то і кримінальна справа порушена в цьому випадку за фактом залишення дитини в небезпеці. Правда, поки що нема кого судити, оскільки правоохоронці не вийшли на слід матері-зозулі. А ось на початку вересня на вулиці Ярощука в обласному центрі було знайдено таке ж новонароджене немовля в... контейнері для сміття. Якби не збіг обставин, якби випадкова перехожа не почула плач дитини в цьому контейнері, то її присипали б сміттям і вивезли б згодом на полігон... І відомо, хто та жінка, в якої не зотліла душа, коли вона прирікала свою дитину на вірну смерть. Але оскільки кримінальна справа в стадії розслідування, а сама жінка, яка має сісти на лаву підсудних, у розшуку, то я не можу її назвати. Скажу лише, що це 36-річна особа. У неї вже є двоє дітей. Здавалося б, як могла жінка, яка знає що таке материнство, піти на страшний злочин. Ситуація, як кажуть, прояснюється, коли дізнаєшся, який спосіб життя вона вела. Ця жінка була заміжня. А потім з чоловіком “погіршились стосунки”. Покинувши чоловіка, вона з дітьми перейшла жити до своєї матері, яка і доглядала в основному внуків. Із пояснення матері, дочка і раніше була непутящою. А три роки тому почала пити. Часто приходила додому п’яна. Інколи взагалі не з’являлась по кілька днів, а то й тижнів. Мати знала, що дочка вагітна. Радила зробити аборт. У червні навіть давала гроші на обстеження. Тоді дочка повернулась з лікарні і сказала, що на п’ятому місяці вагітності і що буде робити аборт або штучні пологи. Але з червня мати дочки так і не бачила. П’ятого вересня від працівників міліції дізналась, що та народила дитину і викинула… Того дня ця 36-річна жінка прийшла до своєї знайомої вдосвіта — попросилась посидіти до ранку. Знайома залишила її на кухні, а сама пішла досипати. Але через півгодини її розбудила мати, здивована дитячим писком на кухні. А те, що побачила, зайшовши на кухню, жахнуло: горе-жінка народила дитину і намагалась запхнути її в поліетиленовий пакет, пояснюючи при цьому, що ця дитина їй не потрібна. Господарка квартири побігла на вулицю, попросила перехожого викликати “швидку допомогу”. Повернувшись у квартиру, сказала породіллі, що поїде з нею в пологовий будинок. Але та не дочекалась карети “швидкої допомоги”, втікла. Як згодом з’ясується, прямо у дворі й викинула немовля в контейнер із сміттям. Коли на місце пригоди приїхали медики і міліція, то породіллі і близько не було. Не можуть її знайти правоохоронці і по сьогоднішній день. Ховається від покарання, адже згідно із статтею 117 Кримінального кодексу України її чекає позбавлення волі до п’яти років. Начальник слідчого відділу прокуратури міста Луцька Олександр Ляшук з приводу цього злочину сказав: — З практики знаю, що матері, які б вони не були (навіть алкоголічки), за своїми дітьми стоять горою. Навіть якщо син — злочинець, то вони приходять, цікавляться ним. Мовляв, це моя дитина, мій хрест, якого треба до кінця нести. А тут жінка залишила на певну смерть безпомічне немовля... Таке і не поясниш нічим, і не виправдаєш. А дівчинку, яка глянула вперше на світ серед сміття, в реанімації обласної дитячої лікарні відігріли, надали екстрену допомогу. І тепер вона вже другий місяць у відділенні недоношених дітей цього медичного закладу. В неї також вже є свідоцтво. Прізвище — від вулиці Ярощука, де була знайдена, ім’я Іванна — за церковним календарем. А по батькові вона — Миколаївна, бо першу допомогу надав лікар з таким ім’ям. До речі, на усиновлення Мирона Успінського вже претендують дві сім’ї. Є надія, що знайдеться добра душа, яка назве своєю дочкою й Іванку. А, може, рідна мати одумається? Катерина ЗУБЧУК.
