Хто подбає про травмованих нововолинських гірників? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.86 € 31.70
Хто подбає про травмованих нововолинських гірників?

Спуск у шахту щозміни — це певний ризик...

Фото із сайту epravda.com.ua.

Хто подбає про травмованих нововолинських гірників?

2 з 11 шахтарів, які найбільше постраждали на копальні й досі лікуються, втратили працездатність

Як уже повідомляли, 4 квітня 2021 року на ВП «Шахта № 9 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля» трапилась надзвичайна ситуація: в результаті жорсткої посадки шахтної кліті 11 працівників копальні, які у ній перебували, зазнали тілесних ушкоджень різного ступеня важкості, деякі отримали численні переломи кінцівок (у тому числі і відкриті). Постраждалі перенесли низку оперативних втручань. Двоє гірників втратили працездатність і, швидше за все, більше не зможуть працювати за станом здоров’я.

35-­літній Віталій Мельничук трудився на шахті гірничим робітником очисного забою майже чотирнадцять років. У Нововолинську навчався в ЗОШ № 4, обласному ліцеї­інтернаті, згодом — ​в електромеханічному коледжі, заочно — ​в Київському інституті міжнародної економіки та менеджменту. Під час аварії отримав серйозну травму — ​багатоуламковий вибуховий перелом. На щастя, йому вчасно надали медичну допомогу. Переніс три операції — ​в міській та обласній лікарнях. Зараз продовжує лікування в приватній клініці. Він втратив повну працездатність.

Дружина Людмила каже, що Віталію важко ходити на милицях з опущеною ногою. Тому більшість часу проводить лежачи. Чимало питань, пов’язаних з оформленням різних документів, доводиться вирішувати саме їй. Вдома на допомогу приходить шестирічна донечка Аня.

— Витрати були великі, — ​ділиться наболілим пані Людмила. — ​Підприємство виділило всього 3 тисячі гривень. Частину коштів уже отримали через Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Тільки на одні пластини Романові Сараю пішло 38 тисяч гривень.

Дружина зазначила, що довелося придбати чимало таких ліків, які не вписані в медкартку, й чеків на них немає. Тому ніхто не компенсує те, що заплатили. Але головне, каже жінка, аби поставити Віталія на ноги…

Ще один із найбільш постраждалих в аварії — ​Роман Сарай, якому в лютому нинішнього року виповнилося 23. З 2016-­го, після закінчення ВПУ, працював на «дев’ятій» підземним слюсарем на дільниці прохідницьких робіт. Хлопець проживає в приміському селі Морозовичі з батьками, в яких мінімальна пенсія. Сім’ї дуже непросто. Він майже повністю лежачий. Переніс кілька операцій. Тільки на одні пластини пішло 38 тисяч гривень.

Читайте також: Один з гірників, які постраждали на Нововолинській шахті, втратив працездатність

Голова Волинського теркому профспілки працівників вугільної промисловості Роман Юзефович розповів, що він із колегами неодноразово провідував Романа в лікарні й удома. Медичні установи потерпілих на шахті пацієнтів забезпечили всім необхідним: діагностикою, препаратами, металоконструкціями. Фонд соціального страхування поступово всі ці витрати компенсує.

А до того часу родина змушена позичати гроші й брати кредит, аби рятувати сина. Добре, що вже отримані хоча б тимчасові акти, на основі яких через згаданий фонд надійдуть кошти за лікування. Адже остаточних висновків — ​а отже, й усіх необхідних документів — ​спеціальна комісія з питань розслідування надзвичайного випадку не надала.

…На сесії обласної ради було озвучено прохання до очільника ОДА та керівника обласного управління охорони здоров’я взяти на особистий контроль лікування та реабілітацію постраждалих гірників, а також виконати всі зобов’язання перед ними з боку держави. Зокрема, забезпечити належний медичний супровід, компенсацію коштів на лікування, встановлення відсотків втрати працездатності та інші передбачені законодавством пільги. Хочеться вірити, що так воно й буде.

А тим часом на шахті № 9 знову завирувало виробниче життя. Гірники після тривалого простою приступили до роботи. Покладають великі надії на нову, 417­-ту, лаву, на яку мають перейти. Радіють, що до кінця року добуватимуть залишки вугілля. Отже, буде робота, є надія, що й зарплата.

А щодо техніки безпеки сумніви не залишають нікого з гірників. Сподіватися, що про це подбає держава в особі Міністерства енергетики, не доводиться. Тому ​особиста обачність і пильність, дотримання елементарних правил техніки безпеки — перш за все. Бо в цьому випадку спасіння потопаючих — ​у руках самих потопаючих. І, звісно, Божих руках.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.