Сергій Денисюк із Малої Глуші в Норвегії скуштував солодкого оселедця, а в Болівії проїхався дорогою смерті - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.19 € 32.29
Сергій Денисюк із Малої Глуші в Норвегії скуштував солодкого оселедця, а в Болівії проїхався дорогою смерті

Екстремал вирішив посидіти на самому краю виступу, щоб отримати максимальну порцію адреналіну.

Фото з інстаграм­сторінки Сергія Денисюка.

Сергій Денисюк із Малої Глуші в Норвегії скуштував солодкого оселедця, а в Болівії проїхався дорогою смерті

44-річний волинянин об’їздив пів світу, але жити все одно хоче в Україні

Сергій нині працює в Тернополі регіональним менеджером великої міжнародної компанії з виробництва безалкогольних напоїв. Саме робота і підштовхнула чоловіка до подорожей, про які мріяв з дитинства. Він об’їздив нашу державу від Карпат до Криму, а далі разом із колегами взявся підкорювати закордон.

У Непалі волинянин від гірської хвороби не страждав.
У Непалі волинянин від гірської хвороби не страждав.

— Ми хотіли нових емоцій та пригод, тому проблем з організацією не було. Зазвичай, на одну мандрівку ми витрачаємо близько двох тисяч доларів і вирушаємо як мінімум у дві країни на рік. Щоб відчути свободу, пакетних турів не беремо, а просто купуємо квиток, шукаємо житло і самі складаємо маршрут, — ​ділиться він.

Чоловік каже, вже встиг побувати в Білорусі, Болгарії, Швеції, Угорщині, Австрії, Мексиці, Болівії, Німеччині, Бразилії, Перу, Франції, Об’єднаних Арабських Еміратах, Литві, Молдові, Словаччині, Румунії, Нідерландах, Ісландії, Непалі…

Зазвичай, на одну мандрівку ми витрачаємо близько двох тисяч доларів і вирушаємо як мінімум у дві країни на рік.

— На Еверест не піднімалися, бо на базовий табір потрібно летіти гелікоптером, а це коштує більше чотирьох тисяч доларів. Непал же навчив мене по­справжньому цінувати своє життя. Бо там люди мають лише кілька дощок, які називають будинком, і посудин, із яких черпають їжу. А готують її, до речі, на підлозі, — ​пригадує Сергій.

Волинян каже, що подорожі у стилі «релакс» не для нього, тож на пляжах і в барах ніколи не зависав. Натомість стрибав із парашутом у Тернополі та зі стометрової труби у Львівській області, їздив велосипедом з Єни (Німеччина) до Будапешта, спостерігав за спаленням людей у Непалі, підкорював безліч гірських вершини висотою більше 5 000 метрів і навіть проїхався мотоциклом дорогою смерті в Болівії, яка є однією з найнебезпечніших у світі.

Після стрибка зі стометрової труби одна з найнебезпечніших доріг у світі для Сергія була не страшною.
Після стрибка зі стометрової труби одна з найнебезпечніших доріг у світі для Сергія була не страшною.

— У деяких людей, які піднімалися з нами в Анди, починалася гірська хвороба. На щастя, ми тоді почувалися добре, тож встигли побачити старовинне гірське місто інків Мачу­Пікчу, найбільше у Південній Америці озеро Тітікака та перший за площею у світі солончак Салар­де ­Уюні. Коли там стояв, складалося враження, що небо тепер — ​і зверху, і знизу. Неймовірне відчуття, — ​розповів чоловік.

Дістався волинянин і північної частини Атлантичного океану, в одну з найзагадковіших країн планети — ​Ісландію. Каже, на чорних пляжах острова був настільки сильний вітер, що «на нього можна було спертися і подрімати». А закінчилася подорож у країну вогню та льоду відпочинком у Блакитній лагуні, де температура води сягає 40 градусів Цельсія.

Підкорила серце мандрівника і Норвегія. Там чоловік скуштував солодкого оселедця і посидів на всесвітньо відомому 700-­метровому кам’яному виступі, який називають «Язик троля».

Нині подорожей Сергію дуже не вистачає, адже коронавірус змусив зробити велику паузу. Та вже в серпні чоловік планує гайнути у Західну Європу. А далі — в ​Камбоджу, Таїланд та В’єтнам. Пори те, що він побачив світ і має можливість переїхати за кордон, Україну полишати не хоче.

— Коли приїжджаю на чужину, можу мимоволі сказати, що я б тут жив, бо відчуваю, що умови набагато комфортніші, ніж у нас. Але я люблю свою землю, мої батьки та друзі живуть тут, тому емігрувати не збираюся, — ​поділився волинський мандрівник.

Ірина КРАВЧУК

Читайте також: «У кратері активного вулкана — не так уже й страшно»


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.