«Змій Горинич» із Київщини погубив 13 душ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.30 € 30.83
«Змій Горинич»  із Київщини погубив  13 душ

Феміда визнала Тимофєєва особливо небезпечним рецидивістом і засудила до вищої міри покарання через розстріл.

Фото із сайту bez-talu.com.ua.

«Змій Горинич» із Київщини погубив 13 душ

Смертну кару в Україні скасували 20 літ тому. Останнім, кого розстріляли у нашій державі, був Анатолій Тимофєєв, на руках якого – кров 13 жертв

Народився 1960 року в Березані Баришівського району Київської області. Там, до речі, скоїв чимало злочинів. За крадіжку перший раз його засудили в 1981-му на три роки, вдруге – 1983-го — на сім. Вийшов у 1990-му, одружився, взяв прізвище дружини і став Тимофєєвим (до цього був Кривобоком). Однак працювати він і не думав, а продовжив свої кримінальні пригоди.

Перше вбивство скоїв 11 вересня 1991 року в Броварах під Києвом. Маленький ростом, але жилавий, з дуже сильними руками, Тимофєєв легко проникав у будинки через кватирку, щілину в сінях тощо. Того дня він заліз у дім, де жила бабуся на прізвище Щербак. Тільки почав нишпорити по полицях, як несподівано повернулася господиня. Тимофєєв на кухні знайшов металевий товкач, підкрався до старенької й оглушив її залізякою. Потім зняв із себе ремінь і задушив нещасну жінку. Тоді перевернув усе в помешканні догори ногами (це, до речі, був його фірмовий «почерк»), знайшов трохи грошей і золоті прикраси, забрав їх. А щоб остаточно замести сліди, підпалив будинок.

Багато його наступних злочинів мають схожий сценарій. Він кидався від хати до хати, шукаючи, що вкрасти. Іноді не знаходив нічого, часом виносив алкоголь, сережки, вовняні хустки — словом, усілякі дрібниці. Якщо господарі були дома – вбивав їх тим, що потрапляло під руку: кухонною дошкою, сокирою, потім душив і палив будинки.

Вбивав їх тим, що потрапляло під руку: кухонною дошкою, сокирою, потім душив і палив будинки.

Згодом із Київщини перебрався у вінницькі села. 32-літній маніяк за день, 18 серпня 1992-го, скоїв серію злочинів у місті Жмеринка. Тимофєєв обікрав там три будинки, потім заліз у помешкання жінки 1904 року народження. Коли господиня повернулася в хату і застала «гостя», той напав на неї і під тортурами змусив сказати, де лежать цінності. Потім зґвалтував 88-річну жінку і задушив.

В кінці літа 1992-го Тимофєєв відчув, що правоохоронці вийшли на його слід. І він поїхав у Росію, де в селі Воскресенка Мединського району Калузької області жили його дружина і теща.

Уже за кілька днів узявся до своїх лиходійств. І почав із подвійного вбивства. У місті Апрелівка (столичний регіон) із електрички побачив неподалік приватний будинок, у дворі якого літня жінка обскубувала курку. Вбивця тихенько прослизнув в хату – там на ліжку лежала ще одна старенька. Нелюд вирішив убити обох, а потім спокійно обікрасти житло. Знову повернувся у двір, накинув петлю на 73-річну жінку, задушив, а тіло сховав у городі. Потім зайшов до хати і вбив 82-літню сестру господині.

Останню серію злочинів маніяк скоїв у Малоярославці під Москвою. Він як сказився (можливо, відчуваючи свій кінець): залазив там у три будинки, але нічого суттєвого не знайшов. У четвертому задушив господиню і забрав 4 пляшки горілки. І на цьому не заспокоївся, поліз п’ятий раз. Спочатку йому здалося, що в будинку порожньо, та в дальній кімнаті спав 88-річний чоловік. Маніяк відразу порішив діда. Але тут повернулася його 83-літня дружина, у якої теж не залишалося шансів на життя. В цьому будинку Тимофєєв узяв трохи золота, і це була його остання здобич.

Читайте також: На «посаді» коханки 69-річного Путіна 38-літню ексгімнастку Кабаєву може замінити 19-річна фігуристка Загітова​.

Прикмети вбивці вже були відомі і за описами з України, і за словами російських свідків (його бачили на вулицях поблизу пограбованих будинків). Тож 19 вересня 1992 року Тимофєєва затримали на станції метро «Київська» в Москві. Він особливо своїх дій не заперечував, розповів все російським слідчим, після чого його етапували в Україну.

13 убивств Феміді вистачило, щоб визнати Тимофєєва особливо небезпечним рецидивістом (причому вбивства людей похилого віку за законом є обтяжуючою обставиною). У підсумку він був засуджений до вищої міри покарання – смертної кари через розстріл. І в серпні 1996 року вирок виконали в Лук’янівській в’язниці Києва.

У своїй касаційній скарзі до Верховного Суду України Анатолій Тимофєєв пояснював свої жахливі злочини важким дитинством, побиттям у спецшколі для важких підлітків, жорстокістю ув’язнених і персоналу колоній, де пізніше двічі відбував покарання. Мовляв, після цього всього він озлобився і став «Змієм Гориничем», а вбивав лише тому, що боявся залишати свідків, щоб більше ніколи не потрапити в колонію.

Влад НОВИНСЬКИЙ.
За матеріалами «Сегодня».