Як на Волині використали пів мільйона на солодощі

– Чому така назва? З угорської це слово перекладається як «повидло». Тобто, це магазин зі смачним товаром, – пані Олеся з перших слів розмови  викликала позитив. – Ми з  чоловіком Артемом завжди хотіли мати свій бізнес. Тому як тільки почули про можливість отримати грант у рамках урядової програми «Власна справа» – відразу вирішили спробувати.

Оскільки бізнесового досвіду в них не було, попервах розглядали різні франшизи  (франшиза – це договір між компанією із власним брендом та третьою особою. Відповідно до його умов, покупець франшизи (франчайзі) отримує платне право відкрити власний бізнес під керівництвом компанії — власника франшизи (франчайзера), використовуючи її ім’я, технології, права інтелектуальної власності тощо. – Авт.). На окремі з них потрібно було великі кошти, яких подружжя не мало. Окрім того, виплекали вже й певні побажання: як мовила пані Олеся, хотілося організувати щось цілком нове, яскраве й привабливе. Тому й зупинилися на пропозиції львів’ян. Отримання гранту якраз стало в пригоді. Доклали ще 30 відсотків власних коштів.

– Чи складно було  здобути перемогу? – запитую.

 – Я тривалий час працювала в банку, потім була дотична до сфери айті, тому бізнес-план почала сама готувати, – розповіла. – Але через деякі незначні нюанси мені його повернули на доопрацювання. Допомогли все «дотягнути» працівники центру зайнятості.

Трохи часу знадобилося на пошук відповідного приміщення. Адже для такої крамнички були й певні вимоги:  людне, відкрите місце, достатня площа для привабливої викладки товару. І таке вдалося знайти – майже на майдані Незалежності, де проходять усі урочистості, де найчастіше гуляють батьки з дітьми, молодь. 

І справді, якщо ви будете проходити мимо цього барвистого зовні магазинчика, то вас обов’язково потягне туди заглянути. Там величезний асортимент товару – різного за смаками, кольором і формою: ексклюзивні цукерки, жувальний мармелад за класичною рецептурою та  на пектині, горішки в шоколаді, іриски, жуйки, нуга й багато інших смаколиків. Також діє одна ціна на всю продукцію.

Усі солодощі привозимо з-за кордону: Італія, Іспанія, Польща, Німеччина.

Обслуговують покупців три чарівні продавчині, які дадуть повну інформацію про будь-який виріб. Часто пані Олеся й сама стає за прилавок. Каже, їй цікаво спілкуватися з відвідувачами, взнати їхні смаки, уподобання, бажання. 

– Можливо для когось задорого, – зауважує. – Але усі солодощі .ми привозимо з-за  кордону: Італія, Іспанія, Польща, Німеччина. Все сертифіковане, смачне і якісне.

 Разом  із тим моя співрозмовниця зазначає, що покупців у них вистачає.

Приїжджають по солодощі, особливо перед святами, з інших населених пунктів. Люди кажуть, що раніше це можна було придбати лише в магазині у Львові. А тепер – майже поруч.

 Але найбільше пані Олеся втішається з того, що їхній магазин створює гарний настрій маленьким відвідувачам. Приємно бачити, як світяться очі малечі, коли їм дарують яскраву кульку. Попри війну, діти повинні мати радість.

 Не могли обминути болючої для всіх теми. Олеся Гадун розповіла, що її чоловік спочатку служив в АТО. Потім працював у Польщі, однак  після повномасштабного вторгнення повернувся  і пішов на фронт. Він – мінометник нашої 100-ї бригади тероборони, захищає рубежі України на Лиманському напрямку.

Скільки щасливих моментів пережили вона,14-річна Соломія  і 10-літній Тимофій, коли чоловік і тато приходив у короткотермінову відпустку. А далі – знову передова.  А в них – свій фронт, трудовий: дітям – навчатися, мамі – тримати тил, піднімати країну на економічному рівні. Спільно здобувати Перемогу!

Алла ЛІСОВА.

Читайте також: 12-річний Дмитрик Трушик стоятиме на блокпосту до Перемоги!​.

Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.