На ювілеї для волинського «Маестро» зіграв на саксофоні сам міський голова

Далеко не кожну людину Господь обдаровує унікальним талантом розповідати про найважливіше та найгарніше мовою музики та пісень, а от горохівчанин Володимир Онищук тим хистом уже більш як півстоліття дивує, вражає, захоплює мистецьку когорту Волині, України та зарубіжжя.

Цьогоріч 10 вересня Володимир Миколайович зустрів своє 70-річчя! Щойно ми, його друзі з газети «Волинь», цього дня надіслали щирі поздоровлення ювілярові зі сайту нашого видання, цієї ж хвилини соціальні мережі враз вибухнули сотнями прегарних слів та почуттів у коментарях на його честь. Вони, у великій мірі, і є тим скарбом, що зветься заслуженим авторитетом, народною любов’ю та велелюдним визнанням. І нам, волинянам, та всьому Волинському краю, неймовірно приємно, гордо та вдячно за це, хоча сам пан Володимир завше дуже скромно сприймає овації своєму професіоналізму та інтелігентності

Цього «вусаня» знають у кожному селі на Горохівщині

Нажитий творчий статок Володимира Онищука воістину вражає! Не порахувати, скільки пісень заспівав для поціновувачів рідної української культури, скільком мелодіям та аранжуванням дав крила, віртуозно акомпонуючи на баяні чи інших музичних інструментах, чи окрасою скількох районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів став спів очолюваних ними колективів, якщо навіть знати, що вже 43 роки поспіль цей митець є керівником народного аматорського колективу профспілок України «Освітянка». А невдовзі, після смерті засновника народного аматорського хору «Хлібодар» будинку культури села Вільхівка Степана Кривенького, Володимир Миколайович 25 років був не лише мудрим пісенним наставником «хлібодарівців», а й завдяки своїй людяності зумів залишитися другом кожному сільському аматорові. 

Цей шляхетний чоловік не нарікав, якщо треба було йти із райцентру в негоду чи в спеку до вільхівського клубу пішки. Зі слів «хлібодарівців», він завше з величезною відповідальністю дослухався в звучання хору Степана Федоровича, й тим зумів зберегти до ноти, до слова, до щемного почуття його авторські твори зі збірки «Волинь моя» та збагатити репертуар легендарного «Хлібодару» новими красивими українськими піснями. 

Поміж репетиціями у двох іменитих хорах, Володимир Онищук часто встигав допомагати іншим сільським клубам, якщо потрібно було підготувати змістовний концерт. На прохання директорки Горохівського психоневрологічного інтернату, заслуженої працівниці соціальної сфери України Юлії Ковальчук, він вирізнив підопічних чоловіків цього закладу, в яких за душевним болем таївся смуток за бажанням співати, та згуртував їх у гурт «Водограй». А ще Володимир Миколайович завше чудово ладив із дзвінкоголосою малечею в дитсадках, студентами коледжу – на тематичних культурно-мистецьких дійствах  та всіма школярами – на уроках музики. Він же за фахом – ще й освітянин!

Уже після закінчення школи музику-самоучку запросили на посаду завклуба

Поєднати свою долю з професією культпрацівника герой цієї публікації мріяв змалку, відколи дошкільням став задивлятися на гармошку в рідному селі Мирне (Блудів) на Горохівщині. На диво батьків-хліборобів, котрі в майбутньому бачили синів Володимира та Георгія (на жаль, уже в засвітах) ким завгодно, та не музикантами, хлопці швидко навчилися грати на ній, стали акомпаніаторами-самоучками на шкільній сцені та хвацькими музиками на танцях у клубі.  

Слава про юних гармоністів покотилася довколишніми селами, тож після закінчення сільської десятирічки Володимира запросили на посаду завклуба в сусідніх Пустомитах. На своє перше робоче місце юнак мчав на велосипеді з піснями на вустах, що їх мали співати сільські хористи. З ними настільки добре навчився грати на баяні, що навіть без знання нотної грамоти став студентом Луцького культосвітнього училища.

 Настільки добре навчився грати на баяні, що навіть без знання нотної грамоти став студентом Луцького культосвітнього училища.   

У юні роки не міг знати, що буде ще й учителем, і що доля готує йому зустріч із колективом його мрії, та в 1982-му році вперше постав перед співочими колегами. Багаторічна голова профкому працівників освіти та науки Євгенія Карп’як у добру хвилину назвала колектив «Освітянкою», а тодішня очільниця галузі освіти Горохівщини Тамара Середа авторитетно підтримала створення ще й танцювальної та оркестрової груп, якими дотепер керують Ігор Касько та Василь Юрчук. 

Скільки душі, часу, нат­хнення та професіоналізму відтак Євгенія Карп’як і Володимир Онищук вклали у кожну репетицію, в усі виступи «Освітянки» на сценах України та зарубіжжя, засвідчило присвоєне їй у 2007-му році високе звання «народний хор». На жаль, через війну та москалів «Освітянка» стихла, та її натхненники та шанувальники вірять, що колектив зазвучать так гарно, як ніколи, щойно над Україною зійде сонце мирного дня!

«Многії літа Вам і дати крила новим пісням!»

Своє 70-річчя Володимир Онищук зустрів багатим не лише професійними успіхами, численними нагородами, здійсненними життєвими планами. Найгарніший букет із своєї любові та вдячності ювілярові подарували дружина Валентина, діти Оксана, Богдан та Анастасія з родинами. Не віриться, що цей завжди бадьорий і поставний чоловік – уже й дідусь для семи внуків та п’яти правнуків! 

З огляду на важкий воєнний час, вшанування знакової дати митця було скромним. Його, талановитого музиканта та людину виняткової порядності, друзі, знайомі, колеги та діячі освіти й культури вже роками величають «нашим Маестро», а вітання від жителів усієї Горохівської територіальної громади, від себе особисто ювілярові засвідчили нагородами та музичними сувенірами: її лідер Віктор Годик (який зіграв ювілярові на саксофоні), начальник відділу культури та головний спеціаліст Горохівської міської ради Олександр Шепшелей та Марія Пилип’юк, директорка Горохівського психоневрологічного інтернату Юлія Ковальчук та культорганізатор закладу Валентина Мужик, ексначальниця відділу освіти Тамара Середа.

Із милозвучними пісенними та оригінальними солодкими дарунками на іменини до «Маестро» завітали: голова Об’єднаної організації профспілки працівників освіти і науки Городищенської сільської, Горохівської міської, Мар’янівської селищної територіальних громад Євгенія Карп’як, староста «Освітянки» Світлана Вілюк та її співочі колеги, а від вдячного «Хлібодара» – його нинішній керівник Олександр Пилип’юк та учасниці хору – Людмила Процюк, Жанна Філюк, Раїса Шваєвська.  

 

…Слова з мотиву «Многії літа» для ювіляра разом співали так гарно, як їх може заспівати лише серцем для дорогої людини, і бажали дати крила новим пісням! А ще гучно казали: «Браво, «Маестро»!».